Під час розширеної в такий спосіб діяльності Червоного Хреста 1941 року почалася ще одна війна, і об’єднання було змушене знову впровадити організаційні форми воєнного часу. І в польовій службі, і на фронті вони зазнали серйозних випробувань, адже цього разу боротьба затягнулася.
Заклопотаний іншими важливими завданнями, я згодом мусив передати керівництво Фінляндським Червоним Хрестом найближчим помічникам, які й далі несуть прапор цієї ідеї. Однак мені теж судилося реалізувати одне починання, особливо для мене близьке. Ще на початку 1930-х років я помітив, що треба розпочати боротьбу з ревматичними хворобами, які в найкращому віці позбавляли багатьох працездатності. За кордоном, а надто в Англії, я мав нагоду ознайомитися з результатами, досягнутими в цій царині, і відразу по тому, як почала діяти споруджена в Гельсінкі лікарня Червоного Хреста, я порушив питання про створення спеціалізованої лікарні для пацієнтів із ревматизмом. Завадила війна, внаслідок якої початок будівельних робіт відкладався рік від року, але, на мою велику радість, цей новий заклад уже будується.
Тридцять років минуло, відколи я почав соціальну діяльність у нашій відбудові. Мій внесок у роботу Червоного Хреста і Маннергеймівської спілки обмежувався намічанням провідних напрямів, висуванням ідей, заохоченнями, а також формулюванням певних ініціатив, які, вправно і самовіддано зреалізовані іншими, вели до успіху. Ця праця давала мені задоволення, і я вдячний за те, що коли влада не потребувала моїх послуг, я в такий спосіб зміг бути корисним країні.
10. Полювання і дорожні враження
10. Полювання і дорожні враження
Мій інтерес до полювання був набагато більшим, ніж можливості для його реалізації, аж поки я, переставши після 1919 року виконувати офіційні функції, дістав змогу кілька років порівняно вільно розпоряджатися своїм часом. Цією свободою я радо користувався, беручи участь у товаристві добрих друзів у багатьох цікавих і багатих на події мисливських походах, які, втім, нічим особливим не відрізнялися від тих, що здійснювали більшість інших завзятих мисливців у північних угіддях і які тому можна тут пропустити. Натомість більше можуть дати (принаймні тим, чия душа сприйнятлива до радощів мисливського життя) мої походи в далеких угіддях. Якщо не брати до уваги раніше описані походи в центральноазійській важкопрохідній гірській місцевості, це ще й полювання головно в Тирольських Альпах, а також дві пам’ятні поїздки до Індії 1928 і 1937 років, коли я брав участь у полюванні на велику дичину.