Наприкінці липня німці знову порушили питання щодо атаки фінів на Мурманську залізницю. Цього разу вона мала відбутися з напряму Рукаярві, щоб скувати ворожі сили, а тимчасом самі німці пішли б у наступ на Кандалакшу. Я сповістив президента Рюті про цю пропозицію, яку було відхилено з такою самою аргументацією, що й раніше.

Тими днями німецькі частини в Лапландії відвідав верховний керівник війська СС і державної поліції Німеччини Гімлер, який під час поїздки Норвегією завернув і до Фінляндії. Він попросив про зустріч зі мною, щоб — як було сказано в повідомленні — висловити запізнілі вітання з нагоди мого 75-річчя. За Гімлером ходила недобра слава що у Фінляндії, що в інших північноєвропейських країнах, але свого часу він подбав про те, щоб чимала кількість інвалідів-фінів пройшла спеціальне лікування в німецьких військових шпиталях, тож ми мали бути йому вдячні. Крім того, він на прохання Ґеринґа погодився поліпшити поводження в концтаборах з деякими моїми друзями, і від цього впливового чоловіка залежала доля кількох близьких для мене людей.

29 липня Гімлер прибув до моєї Ставки з групою офіцерів, які мали високі звання СС, але очевидно молодявий вигляд багатьох з них дуже контрастував із цим. Він зробив деякі заяви, які здалися нам трохи перебільшеними, про нову ручну панцеротанкову зброю двох типів — «панцершрек» і «панцерфауст». Це дало привід для того, щоб відряджена німецька команда у вересні продемонструвала мені їх у вишкільному центрі в Нійнісало. Виявилося, що це безвідкотні гармати з легким дулом, постріл у яких відбувається за допомогою ракети — тепер вони відомі під американською назвою «базука». Незважаючи на простоту конструкції й застосування, вони відповідали високим вимогам і стали у Фінляндії вельми популярними на завершальній стадії війни.

Наприкінці серпня я послав начальника Генштабу до німецької Ставки, яка тоді дислокувалася в українській Вінниці. Його завдання полягало в тому, щоб з’ясувати наміри німців щодо північної ділянки Східного фронту. Коли він прибув до Вінниці, його запросили на сніданок до Гітлера, який того самого ранку отримав від Ґеринґа оптимістичне донесення про стан з харчовими продуктами і через те був у чудовому настрої. Одразу по закінченні сніданку Кайтель і Йодль ознайомили фінського гостя з воєнним становищем. Найбільшої уваги в їхньому огляді було варте те, що німці, які днями після важких боїв здобули Севастополь, тепер — як раніше передбачив Гітлер — намірялися розправитися з Ленінградом. Облогова артилерія з-під Севастополя вже прямувала на північ, і можна було сподіватися, що операція почнеться в середині вересня.