— Ларсен?
Стайнар кивнув у бік старої занедбаної автомайстерні при дорозі.
— Він уже помер, — додав чоловік. — Навряд чи знайдете якісь папери на підтвердження. Ларсен ніколи не дбав про квитанції чи щось таке.
Мартін Гауґен запросто міг протаранити вантажівку, щоб приховати пошкодження від наїзду на Надію Кроґ.
— Отже, аварія таки була, — уточнив Стіллер.
Вассвік не встиг підтвердити, бо задзвонив мобільний Стіллера.
Телефонував Нільс Гаммер.
— Щойно дзвонили з поліції Трьоннелаґа, — коротко повідомив він. — Пошуковий собака щось занюхав, біля самого зсуву ґрунту на дорозі.
— Зараз буду…
Стіллер подякував Стайнарові Вассвіку і рушив до авта. Справа почала прояснюватися. Тепер цікаво, що вдалося вивідати Вільямові Вістінґу в гостях у Мартіна.
77
77
Перші маленькі краплини дощу впали на лобове скло, коли вони сіли в авто.
— Як вчасно, — завважив Мартін і повернув ключ запалювання.
Вістінґ нахилився, глянув на темне захмарене небо й ледь не влетів головою у скло перед собою, коли одне колесо наскочило на велику каменюку.
Авто, розгойдуючись на всі боки, погупало далі. Вістінґ пристебнувся паском безпеки й міцно вчепився рукою за ручку над боковим вікном. Нарешті вони доїхали до шлагбаума. Вістінґ вискочив під легенький дощик і відчинив шлагбаум. Мартін проїхав під балкою, звернув на асфальтовану дорогу й зачекав, доки Вістінґ повісив замок і повернувся в авто.
Колеса монотонно шурхотіли асфальтом. Мартін увімкнув радіо. Вістінґ розглядав панель приладів, шукаючи, де ж на ній годинник. Помітив його тієї миті, коли по радіо оголосили початок новин — 15.00.
Мартін підкрутив звук. Вістінґ не був готовий почути те, що говорили по радіо, хоч з першого слова збагнув, про що йтиметься.