Диктор говорив далі про викрадення, але Вістінґ уже не чув ані слова. Він затамував дихання. Здавалося, ніби з маленького салону авта вибрали все повітря. Ось і приставили Мартіна до стіни! Біль спазмом стиснув груди ніби в передінфарктному стані.

Вістінґ обережно повернув голову. Обличчя Мартіна Гауґена ніби заціпеніло й важко осунулося.

— Вони її знайшли, — промовив Вістінґ, намагаючись продовжувати гру.

Мартін мовчав. Пильно дивився на дорогу, примруживши до вузьких щілинок очі.

Вістінґ не знав, чи зуміє Мартін і далі вдавати, ніби його це не стосується. Вони три дні перебували в дуже тісному емоційному просторі. Обидва гостро відчували те, що лежало під поверхнею балачок. А тепер тиск нестерпно зріс.

— Зупинися! — горло Вістінґові пересохло. — З’їдь на узбіччя. Нам треба поговорити…

Мартін ніяк не зреагував на його слова, лише натиснув на педаль газу.

78

78

За всього лиш кілька годин число читачів матеріалу про знахідку тлінних рештків імовірно Надії Кроґ перевалило за мільйон. Зацікавлення радіослухачів теж вибухово зросло. Майже 200 000 прослухали перший подкаст.

Ліне вклала Амалію в ліжечко з пляшечкою теплого молока. Вона ніколи не практикувала такого раніше і в подальшому теж не мала наміру продовжувати, але зараз їй потрібний був спокій для роботи.

Вона під’єднала диктофон до телефону й зручно вмостилася за письмовим столом.

«Це — подкаст, який ми пишемо в процесі роботи над справою, — почала вона і знову вловила дивне відчуття, коли говорила в простір, не маючи перед собою конкретного слухача. — Минуло трохи більше доби, відколи я розмовляла з Робертом Граном, однак за цю добу сталося дуже багато всього. Шість годин тому я покинула місце розкопу, де, як припускають, знайшли тіло його коханої, зниклої 1987 року. І ось цієї миті я йому телефоную».

Ліне набрала номер, у навушниках залунали гудки, а тоді Роберт Ґран взяв слухавку.

— Добридень, Роберте, — привіталася Ліне й зробила невеличку паузу. — Сподіваюся, ви знаєте про те, що відбувалося нинішньої ночі?

У телефоні захурчало, коли Роберт голосно вдихнув і видихнув.

— Так, — відповів він.

— Хтось вас повідомив, я маю на увазі, офіційно?

— Та ніхто не повідомляв. Я не така тут важлива персона, як батьки. Просто побачив новину в інтернеті.

— Я була там, — сказала Ліне.