— Це — Вістінґ.
— Ти де?
— У реквізованому авті з позиченим телефоном. Де Гауґен? Ви його ведете?
— їде, — відповів Стіллер.
Гаммер дав координати Мартінового авта.
— Обгортка порвалася, — пояснив Вістінґ — Він вигнав мене з авта. Має при собі ту штуку, якої ви не знайшли, коли зникало світло.
Стіллер зрозумів: Вістінґ говорить загадками, аби чужак поруч не допетрав, що йдеться про зброю.
— Витягнув з нього?
— Так. Геть усе…
Стіллер зняв одну руку з керма і тріумфально потряс кулаком.
— Він зупинився, — повідомив Гаммер.
— Де?
— Просто розвернувся і поїхав у протилежний бік.
— Куди прямує?
Стіллер дивився одним оком на планшет на колінах Гаммера, відповів не відразу — спершу хотів упевнитися сам.
— Та ніби до місця знахідки Надії Кроґ.
У телефоні затріскотіли завади.
— Куди-куди?
— Е18, — пояснив Стіллер. — До розкопу, де ми знайшли Надію.