Харрі не повірив своїм очам, але всі присутні знову згідно кивнули.

— Тому я хочу висловити подяку всім одразу, — Іварссон окинув поглядом збори, мабуть, для того, щоб кожне відчуло, що саме його він бачить і йому дякує. А потім вигукнув веселим голосом: — А чи не час нам скрутити голову цій пляшці?

Хтось передав йому шампанське, і, кілька разів струсивши пляшку, він почав її відкорковувати.

— Ні, це вже зовсім нестерпно, — шепнув Харрі на вухо Беате. — Я линяю.

Вона докірливо подивилася на нього.

— Будь ласка! — Корок вдарився у стелю. —- Підставляйте стакани.

— Вибач, — сказав Харрі, — побачимося завтра,

Він зайшов до кабінету, взяв пальто. Сходячи вниз, притулився до стінки ліфта. Кілька годин він, звичайно, поспав на дачі Албу. А о шостій ранку, під’їхавши до залізничної станції в Мос-се, подзвонив із телефону-автомата в місцеве відділення поліції й повідомив, що виявив труп на березі моря. Він знав, що місцеві поліцейські попросять допомоги у столичного управління. Тому, повернувшись до Осло близько восьмої, він улаштувався в кав’ярні на Уллеволсвеєн, де насолоджувався кавою «Кортадо», аж поки вирішив, що справу вже передано комусь іншому й він може спокійно їхати в контору.

Дверці ліфта відчинились, і Харрі, пройшовши через вертушку, рушив на холодне чисте столичне повітря, яке, як стверджують, забруднене ще гірше, ніж у Банґкоку. Він пригадав, що поспішати йому нікуди, і стримав крок. Думати сьогодні ні про що не треба, потрібно просто лягти в ліжко і поспати, бажано без сновидінь, а прокинувшись уранці, знати тільки одне — що всі двері за ним зачинено.

Усі двері, окрім одних. Тих, які він ніколи не зачиняв і не збирався зачиняти. Але думати про це треба буде тільки завтра зранку. Завтра вранці вони з Халворсеном знову пройдуть повз Акерсельву. Постоять біля дерева, де знайшли її. Постараються всоте відтворити картину. Не тому, що щось випустили з уваги, а щоб знову зануритися в ту атмосферу, знову відчути те, що відчули тоді.

Він пішов вузькою стежиною через лужок, скорочуючи шлях. І навіть не поглянув у бік сірої будівлі в’язниці зліва від нього.

Расколь, мабуть, цього разу відклав шахи вбік. Ні на Ларколлені, ні десь іще їм не знайти доказів проти цигана або його прибічників, навіть якщо сам Харрі візьметься за розслідування. Вони почекали стільки, скільки визнали потрібним. Забійник мертвий. Мертвий і Арне Албу. «Справедливість немов вода, — сказала якось Елен. — Вона завжди пробе собі дорогу». Вони розуміли, що це неправда, але деколи і в помилковому твердженні можна знайти хоч якусь утіху.