— Господи, які ж то були часи! — захоплено вигукнув він. — А тоді мене, видно, лихий попутав. Я взяв за дружину одну фон Мельхіор, переїхав до цього задрипаного міста і став знаменитим адвокатом. Яка там погода?

— Фен. Дуже тепло як для грудня, — відповів я. — Наче весна.

— Може, вийдемо надвір?

— Залюбки.

— «Вийдемо» — це, мабуть, не те слово, — промовив він, натис кнопку на бильці крісла, і величезні скляні стіни опустилися в підлогу, а прожектори позад прадавніх валунів погасли.

Ми сиділи перед вільно завислою бетонною стелею, немов просто неба, освітлені тільки торшером.

— Врізна конструкція, — пояснив Штюссі-Лойпін, втупившись перед себе. — Я здаюся собі фюрером у рейхсканцелярії. Та що ви хочете, Шпет, як знаменитий адвокат я мушу наймати ван дер Гойсена, хоч фюдлібюржець Фрідлі мені більше до душі. Така твоя доля, коли стаєш модним! А тепер ось сиджу тут сам. Колись у цій залі не вгавали свята, люди в містечку, та й сам фюдлібюржець, навіть скаржилися, поки... А втім, справи не не стосується. Після того меблі я звідси прибрав. Все було сучасне...

Він помовчав, а тоді, наливаючи собі вино, сказав:

— Ну, а тепер до діла, Шпет.

Я почав докладно розповідати про доручення почесного доктора Ісаака Колера.

— Я в курсі, — урвав мене Штюссі-Лойпін і допив вино в келиху. — Кнульпе у мене теж були. А про ваше доручення мені сказала Елен, Колерова дочка. Прочитав я і звіт про розслідування Лінгарда та його компанії.

Я розповів про свої міркування з приводу мотивів Колера, про підозру Елен, нібито її батька примусили вчинити вбивство, про свою зустріч із Дафною, про візит до справжньої Моніки Штайєрман і про те, як у мене в кабінеті з’явився Бенно.

— Юначе, ви маєте шанс! — здивовано вигукнув Штюссі-Лойпін і знов налив собі вина.

— Не розумію, що ви маєте на увазі, — непевно промовив я.

— Добре ви все розумієте, — відказав Штюссі-Лойпін. — А то б не прийшли до мене. Знаєте що, давайте грати в Колерову гру разом! Якщо припустити, що він не вбивця, то знайти іншого вбивцю з біса легко. Це може бути тільки Бенно, тим-то він і тремтить. Проциндрив понад двадцять мільйонів франків, які належали гаданій Моніці Штайєрман. А Вінтер рознюхав, хто така справжня Штайєрман, заручини розриваються. Бенно зазнає фіаско й застрелює в «Театральному» Вінтера. Voilà[41]. Це та версія, яка потрібна вашому замовникові і яка буде потрібна вам самому.

Штюссі-Лойпін підніс келих проти світла. Знизу від містечка долинули сигнали машин. Вони не змовкали по кілька хвилин. Відсвіти фар там не рухалися — як видно, колони вперлись одна в одну.