Жінка дбайливо загорнула коробку із салатом з креветками у вощений папір і простягла пакунок через скляний прилавок.

— Кажуть, Райнгольди стали бездомними, — сказала вона так тихо, наче їй було соромно про це говорити. — Я думала, вони поїдуть до Єріхова. Але тоді вони, мабуть, знайшли десь нове місце.

— Бездомними? Я не можу в це повірити! — Шарлі вдала потрясіння. — А чи є якась колега, яка й досі спілкується з Алекс? Хто може знати, де вона зараз живе?

— Можливо, Еріх знає більше, ніж я. З м’ясного відділу. У нас тут. Ну, він накинув оком на нашу Алекс, якщо ви мене запитаєте. А як він завжди їй посміхався, коли привозив свіжий товар!

— Ці були двоє друзями? Чи, можливо, парою?

— Ну, у всякому разі не офіційно, — похитала головою продавщиця. — У нас це суворо заборонено. Якщо тут хтось почне хоча б розмовляти про таке з кимось неповнолітнім, його одразу звільнять. Але вона справді йому подобалася. І якщо ви мене запитаєте, то ваша двоюрідна сестра теж була не така й вже й скромна... — Вона підморгнула Шарлі.

— І ви думаєте, що він міг би мені допомогти?

Жінка знизала плечима.

— Якщо вам пощастить, може вам він скаже більше, ніж іншим. Її не бачили тут, відколи її звільнили. Можливо, їй було просто соромно.

— Кажете, Еріх?

— Еріх Рамбов, він працює внизу, у м’ясній крамниці.

Шарлі підійшла до каси й розрахувалася. Вона також взяла пляшку шампанського, адже їй було що святкувати, наприклад, своє нове майбутнє в кримінальній поліції Берліна. Вона також заощадила на сьогоднішньому обіді, тож могла дозволити собі цю маленьку розкіш. З продуктовим пакетом в руках вона шукала шлях до м’ясної крамниці, але цього разу їй не пощастило. М’ясник Еріх Рамбов вже пішов додому, бо у цей день тижня у нього був вільний вечір.

66

Рат з’явився в ресторані «Кемпінські» на десять хвилин раніше. Ніяких запізнень, тільки не сьогодні ввечері. Він думав про те, щоб взяти з собою Кірі, собака завжди була в пригоді, коли справа доходила до того, щоб задобрити Шарлі, але бідну тварину все одно не пустили б у ресторан. Тож Рат знову вдався до послуг подружжя Леннарц, які були раді взяти собаку на ніч, тим паче що за неї давали хороші гроші. Якщо так триватиме й далі, то одного дня родина домоуправителів зароблятиме більше грошей за нагляд за собакою, аніж на своїй справжній роботі.

Він віддав букет офіціанту й підсунув чоловікові дрібну купюру, це було вкладення в столик на терасі з найкращим крає­видом на Кудамм, що стояв не посеред усієї метушні, а трохи осторонь, де було спокійніше. Все повинно бути ідеально. Він хотів, щоб вона повернулася, він хотів нарешті позбутися цієї дивної напруги між ними й показати їй, що вона для нього значить. Він був готовий піти до кінця, як і декілька днів тому, і сподівався, що цього разу йому пощастить більше. Рат не лише прийняв вдома душ і одягнув новий костюм, він також поклав каблучку у кишеню. Каблучку, що колись лежала в кельнських келихах для шампанського, але так і не була використана за призначенням.