— Я поговорю з Кіліаном, усе гаразд. Поки що працюйте разом з Ратом, — Бьом суворо глянув на Торнова, очевидно намагаючись відновити свій втрачений авторитет. — Ви заварили цю кашу, тож вам разом з нею розбиратися. Зараз для вас обох пошуки Ґольдштайна є головним пріоритетом, це зрозуміло?

Рат слухняно кивнув. Аудієнція у Бьома закінчилася.

— Схоже, що ви зараз мій партнер, — сказав він, коли вони вийшли з кабінету, і потиснув Торнову руку. — За хорошу співпрацю.

Кандидат в інспектори відповів йому рукостисканням.

— Я знаю, що все зіпсував у лікарні, — сказав він. — Я не хотів, щоб ви брали на себе відповідальність за це. Але все одно, дякую вам.

— Та припиніть, нічого ви не зіпсували. І зрештою, вам не потрібно доповідати Бьому про кожну дрібницю.

— Ну, я тут, щоб повчитися у вас, — усміхнувся Торнов.

— Правильно, — сказав Рат. — Тепер ви мій учень. От що мене цікавить: чому ви стали поліцейським?

Торнов вагався.

— Чому ви про це питаєте?

— Я питаю про це у кожного нового працівника, — засміявся Рат. — Не соромтеся навести більше ніж одну причину, якщо ви не впевнені.

— Я впевнений, — голос Торнова став серйозним. — У мене є лише одна причина.

— Яка саме?

— Моя сестра.

Рат чекав, поки кандидат в інспектори продовжить говорити, але він мовчав. Себастьян Торнов виглядав настільки серйозним, що Рат не наважився розпитувати далі.

— Що ж, а тепер спочатку заберіть свої речі, а потім я покажу вам свій кабінет та колег, — сказав він, порушуючи мовчанку.

— Мені майже нема чого забирати, — сказав Торнов. — Крім того, я хотів би, щоб Бьом поговорив із Кіліаном, перш ніж я знову з’явлюся там.

— Що ж, тоді ходімо зі мною. Це за рогом.

Коли Рат відчинив двері, Кірі вже очікувально стояла і виляла хвостом.

— Ви берете на роботу свою собаку? — запитав Торнов.