— Він упізнав вас, — пробурчав Бьом і кивнув. Незважаючи на очікування, ця відповідь, здавалося, його задовольнила. — Яка дурниця, що він вас знає, інспекторе Рате, — нарешті сказав він. — Зберігайте стриманість надалі, коли може виникнути потенційна зустріч. Щоб Ґольдштайна більше ніщо не попередило про неї.

Рат смиренно кивнув.

— Хоч щось корисне дізналися під час допиту цього Якоба Ґольдштайна? — запитав Бьом.

— На жаль, ні, — Рат вибачливо знизав плечима, наче він теж був за це відповідальним. — Якоба Ґольдштайна вже немає серед живих, — сказав він. — Коли ми зайшли в палату, він лежав мертвий у своєму ліжку.

Бьом був приголомшений.

— Ви ж не збираєтеся сказати мені, що Ґольдштайн убив власного діда?

— Доволі дивний збіг обставин, що цей чоловік помирає саме тоді, коли його відвідує онук, вам так не здається? У будь-якому разі за погодженням з прокурором я доставив тіло на судово-медичну експертизу. Щоб перевірити таку можливість.

— Ви знаєте, що віра Мойсея забороняє розтини трупів?

Рат не знав цього ще кілька годин тому, коли йому про це розповів судмедексперт. Він кивнув.

— Доктор Шварц і сам єврей, — сказав він, — тому повинен знати, що робити в такій ситуації.

— Доктор Шварц — клятий агностик. Він рубає всіх, хто потрапляє на його стіл.

— Тоді я попрошу доктора діяти обережно. Можливо, достатньо буде аналізу крові чи ще чогось подібного. У всякому разі чоловік був смертельно хворий. У нього був рак підшлункової залози.

— Це ви також повинні сказати доктору Шварцу. Не те щоб він часто оглядав старих чоловіків, які могли кілька годин пролежати мертвими у своєму ліжку.

— Цього не може бути, його доньки та їхні родини були з ним незадовго до закінчення годин відвідувань, і тоді він ще був живий. Так сказала чергова медсестра.

— У Ґольдштайна є ще родичі в Берліні?

Рат кивнув.

— Дві тітки, якщо я правильно пам’ятаю.

— Прокляття! Чому ми тільки зараз дізнаємося про це? Відвідайте їх. Може, вони щось знають. Ви можете показати нашому кандидату в інспектори, як витягувати з людей потрібну інформацію.

Торнов, який дозволив Рату говорити, прокинувся від своєї летаргії. Він скептично подивився на Бьома.

— Вибачте, пане старший інспекторе, але я як кандидат в інспектори зараз призначений для розслідування у відділ розшуку під керівництвом старшого інспектора Кіліана, а не інспектора Рата, я...