— Вхід стороннім заборонено, — почав він знову, перш ніж вона встигла щось сказати.

— Мені не потрібно всередину, я просто хочу отримати інформацію, — сказала Шарлі й була задоволена спантеличеним виглядом на обличчі чоловіка. — Коли зазвичай закривається м’ясна крамниця?

Цього разу черговий був поступливішим. Напевно, він був щасливий, що нарешті позбувся цієї прикрої незручності.

69

Марго Кон була вражена. Її племінник Авраам в Берліні, син її брата? Їй нічого про це невідомо. А в те, що син Натана є гангстером, до того ж убивцею, вона взагалі не могла повірити.

— Мій брат створив текстильний бізнес в Америці, де ним зараз керує Авраам. Вже багато років, — вона сказала з недовірою. — Яким він може бути гангстером? Він законослухняний торговець текстилем!

— Ваш брат уже пішов на пенсію? — запитав Рат, намагаючись заспокоїти жінку.

— Мій брат помер.

— Вибачте, я цього не знав.

Розмова з Марго Кон була невдалою, хоча й не із самого початку. Це було чим завгодно, тільки не прикладом успішного допиту. Рат скоса глянув на Торнова, але на обличчі кандидата в інспектори не було жодних ознак емоцій. На щастя, покоївка порушила незручну мовчанку, коли принесла тацю з чаєм і печивом.

Рат і Торнов сиділи в елегантній вітальні, можливо, трохи старомодній, але тим не менш стильно вмебльованій. Марго Кон, уроджена Ґольдштайн, жила зі своєю родиною в тіні Колони перемоги, неподалік від Рейхстагу, лише за кілька будинків від Міністерства внутрішніх справ Рейху. За останні десятиліття з кількома роками вулиця Ін-ден-Зельтен дедалі сильніше перетворювалася з району розваг на ексклюзивну адресу, особ­ливо там, де вона межувала з кварталом Альзенфіртель, в якому серед жильців домінували дипломати та політики. Рат визирнув у вікно, крізь яке за кількома деревами можна було побачити кам’яну гору фасаду «Кролль-опери» та сіро-блакитне небо, поки дівчина роздала чайні сервізи й знову зникла після кивка господині. Марго Кон власноруч розливала чай непроханим гостям. Рат додав трохи цукру в свій чай і глянув на Торнова. Кандидат в інспектори його одразу зрозумів. Треба щось міняти.

— Коли ви востаннє бачили свого батька? — запитав Торнов, і Рат був вражений тим, скільки співчуття було в його голосі.

Марго Кон одразу стала більш поступливою.

— Учора після обіду, — сказала вона, знову сідаючи й при цьому спритно тримаючи чашку. — Ми відвідали його з родиною. Останні кілька тижнів ми були там майже щодня.

— І він був у порядку вчора вдень?

— Що значить в порядку? Ми всі знали, що йому залишилося жити зовсім небагато. Він і сам це знав краще за всіх. Але батько не боявся смерті. Він ніколи не боявся. Він... був дуже релігійним. Єдиною поганою річчю для нього був біль.