— Хіба він нічого не говорив про Авраама? Навіть не згадував про нього? Ваш племінник, мабуть, кілька днів тому відвідав свого дідуся в лікарні.

Вона похитала головою, радше обурено, ніж заперечливо.

— Навіть якщо він був у місті, то не вбивав його, — сказала вона, — свого власного діда! Ви ж справді так не думаєте?

Рат відклав ложку, якою розмішував чай. Він уже збирався відповісти, коли двері відчинилися, і до кімнати увійшов енергійний чоловік. Представлення було зайвим, Рат і Торнов вже знали, що це був доктор Герман Кон. Адвокат висловив здивування та невдоволення візитом поліції.

— Можна запитати, що ви тут робите?

— Це рутинний допит, — відповів Рат. — Ваша дружина пов’язана з підозрюваним убивцею, який переховується, і...

— Перепрошую?

— Авраам Ґольдштайн, — почав Рат, але подальші пояснення взяла на себе Марго Кон.

— Син Натана, — сказала вона. — З Америки. Він має бути в місті, — вона показала чоловікові суботній номер газети «Таг», яке Рат приніс із собою, адже там була зібрана вся ключова інформація про гангстера. Герман Кон тримав газету гострими пальцями й переглядав статтю, яку, очевидно, раніше не читав, як і його дружина. «Таг» була газетою, реакційні автори якої не цуралися антисемітського підтексту.

— А чому ви до нас із цього приводу? — запитав він. — Мій швагер іммігрував до Сполучених Штатів багато років тому. Марго востаннє бачила його, коли їй було чотирнадцять...

— П’ятнадцять, — раптом схлипнула жінка, — а Натан давно помер, а вони кажуть мені, що його син — гангстер і вбивця, який, можливо, вбив власного діда.

— Щоб виключити таку можливість, ми доправили тіло вашого батька на судово-медичну експертизу, — сказав Рат, у ту ж мить зрозумівши, наскільки це було нетактовним, не лише тому, що Марго Кон знову заридала.

— І не повідомили про це родичів, — сказав адвокат.

— З усією повагою, але, звичайно, ми...

— Ви повідомили Флегенгаймера! А не мене!

— Тоді ви, очевидно, дізналися про це від свого швагера.

— Я дізнався про це від лікарні. Про те, що ви конфіскували тіло мого тестя.

— Це неправильний термін, ми...

— Будь ласка, не вчіть мене, які терміни тут правильні, а які ні! Ми хочемо поховати свого батька і не можемо цього зробити. Чи знаєте ви, що єврейська традиція зазвичай передбачає поховання в день смерті?

— Ні, я цього не знав, але...