— Будь ласка, — Ланге вказав пальцем на підлогу. — Тут, у «Тіці», кілька тижнів тому було вкрадено годинники та ювелірні вироби вартістю кілька тисяч рейхсмарок. На ніч зловмисники зачинилися в універмазі. Те саме відбулося через десять днів у «Карштадті». Кого, на вашу думку, підозрюють в цьому?

— Я бачу, у вас гаряча лінія з Артуром Небе.

— Якби тільки Небе знав, що ми ховаємо від нього його головну підозрювану! — голос Ланге став голоснішим, ніж він хотів. Він перелякано озирнувся.

— Він не повинен дізнатися. Ніхто не повинен нічого знати про нашу розмову і нашу домовленість.

— Ви ж розумієте, що переховуєте злочинницю? Що ми переховуємо злочинницю?

— Послухайте, — сказала Шарлі, — я дуже добре знаю, що зробила Алекс, і вона далеко не янгол. Але вона дала нам важливу інформацію, — вона майже зухвало затягнулася сигаретою. — Якщо я видам її зараз поліції, є велика ймовірність, що її засудять, і це назавжди зруйнує її життя, — Шарлі теж підвищила голос, але не озирнулася.

— Просто мені зараз дуже складно, — сказав Ланге. — Ставши поліцейським, я гадав, що автоматично опинився на правильному боці, але в цьому випадку я вже не розумію, що таке правильний бік.

— Сержант Кушке — це поліцейський, на совісті якого є смерть людини, неповнолітнього хлопця. Це вбивця, який намагався вбити дівчину, яка про це знає. Він хотів застрелити Алекс. Це правильний бік?

— Звичайно, ні, — у голосі Ланге прозвучали нотки обурення. — Якби я так вважав, то вже давно б закрив цю справу. Думаєте, у мене через це з’явиться багато друзів у «замку»? Коли вся ця справа стане відомою широкій публіці?

— Мені шкода, — сказала Шарлі, і їй справді було шкода. — Я знаю, в якій ви зараз складній ситуації. Але тоді не варто втрачати нашу мету з поля зору. А це означає, що звинувачення проти Кушке повинні бути максимально неспростовними.

— І ви хочете дозволити злочинниці уникнути покарання заради цієї мети?

— Просто сприймайте Алекс як інформаторку. Стукачку зі злочинного світу, яка вказала вам на головного свідка вбивства. Така інформація завжди має свою ціну.

— Навіть інформатори не отримують повної свободи. Усі ці крадіжки в універмагах — це вже не дрібний злочин.

— Забудьте про Алекс. Вважайте мене своєю інформаторкою, піднесете це прокурору так: хтось із хорошими зв’язками у злочинному світі. Тоді я буду цапом-відбувайлом.

— А що станеться з вашою Алекс? Найуспішнішою грабіжницею берлінських універмагів?

— Алекс — розумна дівчина, яка пережила погані речі і потребує допомоги, щоб знову стати на правильний шлях. Я вірю, що вона зможе це зробити. Проте не за умови, якщо її посадять за ґрати. І взагалі: ви справді хочете закрити дівчину в поліцейському відділку, поки сержант Кушке все ще перебуває на волі і хоче її вбити?