Двері до відділу вбивств відчинилися, і звідти вийшов помічник інспектора Ланге. Рат дружньо привітався з ним, і чоловік з Ганновера йому відповів тим же. Він був одним із тих, кого Рат колись хотів би мати у своїй слідчій групі. В обмін на Червінські. У дверях позаду Ланге з’явилося ще одне обличчя, і посмішка Рата на мить завмерла, перш ніж він міг заговорити знову.

— Ша... Фройляйн Ріттер! — Він кашлянув. — Що ви тут робите? Через стільки часу?

Шарлі виглядала ще більше здивованою, ніж він сам, хоча вона, мабуть, очікувала зустріти його тут, адже це було його місце роботи. Можливо, її здивували зараз його траурний одяг та незнайомий циліндр.

— Добрий день, пане комісаре, — сказала вона, посміхаючись йому. — Приємно бачити вас знову!

Вона швидко опанувала себе. Її сталеві нерви були справді варті захоплення. Рат відчув поколювання у штанях, яке викликало це просте речення, можливо, тому що він дуже хотів доторкнутися до неї, але йому не було дозволено це тут, у «замку», і тим більше в присутності колеги. Потім він побачив її обличчя й зрозумів, що це речення зовсім не мало на меті бути щемливо еротичним, яким воно прозвучало в його вухах. Придивившись уважніше, він помітив, вже після того як посмішка зникла з її обличчя, що Шарлі була трохи схвильованою. Мабуть, щось таки сталося. Він сподівався, з нею не сталося нічого поганого через Алекс! Зникли гроші, зникли коштовності, зникла Алекс. Або щось подібне.

Добре, що в неї ще не було каблучки.

Він помітив, що Ланге дивиться на нього з очікуванням і що Шарлі також виглядає розгубленою. Лише тоді він зрозумів, що зупинився біля них, і ці двоє, ймовірно, чекали, що він щось їм скаже. Рат вказав на циліндр та свій чорний костюм.

— Щойно повернувся з похорону, ще не встиг переодягнутися, — перепросив він і пішов далі. Коли він опинився перед дверима свого кабінету, то знову обернувся. Шарлі зникла в одній із кімнат для допитів разом із Ланге.

Прокляття, що там відбувається?

85

Чоловік виглядав таким же незворушним під своїм ківером, як і всі інші, на кого вона дивилася раніше.

— Ні, це теж не він.

Чоловік зник, а його місце зайняв інший.

Шарлі похитала головою.

Ланге терпляче гортав сторінки й показав їй фотографію наступного власника ківера. Ще один незнайомець.

— Скільки всього лейтенантів служить в берлінській поліції? — запитала Шарлі, знову похитавши головою. Який це вже був раз?

— Ми майже закінчили, — Ланге спробував усміхнутися. — У будь-якому разі з усіма, хто чергує в районах Тіргартен та Моабіт.

Шарлі зітхнула. Вона вже цілу годину сиділа в цій кімнаті для допитів, переглядаючи фотографії. Не з альбому злочинців, який зазвичай показували тут свідкам, а фотографії з особистих справ поліцейських.