— Ви справді впевнені, — запитав Ланге, — що ваше спостереження було правильним?

— Мені це не здалося, там був поліцейський. Він йшов з вулиці, де вбили Кушке. Мабуть, він щось бачив. Якщо не вбивство, то вбивцю.

— Ви також не одразу це побачили. Я маю на увазі те, що у Кушке в животі стирчав ніж. Він не кричав і не поводився якось інакше. Чому ви гадаєте, що наш колега не міг також цього не помітити, як спершу і ви?

— Я бачила Кушке тільки ззаду. Крім того, я була настільки зайнята тим, щоб не помітили мене, що помітила все інше занадто пізно.

— Але ви думаєте, що наш колега, мабуть, помітив усе те, що ви пропустили...

— Я цього не знаю, — відповіла Шарлі, її плечі зсутулилися. — Просто... інколи мені здається, що ви мені не вірите, і я не можу цього витримати. Принаймні зараз.

— Але поки що вам доведеться змиритися з цим, — сказав Ланге, і його голос раптом прозвучав на диво холодно. — Тому що зараз я справді не знаю, чи можу вам довіряти.

— Тобто?

Ланге підвівся зі свого стільця й сперся обома руками на стіл.

— Цей поліцейський взагалі існує? Чи ви просто вигадали його, щоб відволікти мою увагу від своєї підопічної на деякий час?

Шарлі спочатку кинуло в жар, а потім в холод. З кожним новим словом Андреас Ланге, який здавався їй таким милим і спокійним, надавав своєму голосу незвичайної різкості. Їй стало шкода тих бідолашних грішників, яких помічник інспектора затято допитував у цій кімнаті. На жаль, тепер вона сама була такою бідною грішницею.

— Я нічого не вигадувала, — сказала вона. — Я думала, що ми працюємо разом.

— Я теж так думав. Тоді чому б вам не розповісти мені про те, що сталося на скотобійні?

— Я думала, що це не стосується нашої справи.

— Людина була важко поранена, очевидно, Александрою Райнгольд, і ви мені нічого про це не сказали! Як далеко ви збираєтеся зайти, щоб захистити свою дорогоцінну Алекс?

— Вона нікого не поранила! — тепер вже й Шарлі підвищила голос. — Я хотіла завоювати її довіру, тому не викликала поліцію. Постраждалому надали допомогу.

— Чому ви не сказали мені про це?

— Тому що це теж було б зловживанням довірою, заради всіх святих!

— Хіба? А як ви оцінюєте зловживання моєю довірою? Або довірою директора Генната?

— Її зґвалтували, хай йому грець! Ви хоч уявляєте, як важко дівчині говорити про щось подібне? Та ще й перед поліцією?