— Але ви це знаєте.

— Я казав вам про це ще тиждень тому: Г’юго Ленц справді зайшов на територію Остгафена, але ніхто не бачив, як він звідти виходив. Наступного ранку його машина все ще була там, де він припаркував її минулого вечора. А потім лунали постріли, які, як стверджує нічний сторож, він чув біля холодильної камери.

— Ви обшукали там мій склад і нічого не знайшли.

— І все ж я думаю, що саме це там і сталося. Г’юго Ленца застрелив той, хто домовився зустрітися з ним в порту, на складі «Бероліни», тому що він почувався там у безпеці. Той самий modus operandi, що й у випадку зі Щуром Руді. За винятком, що того покинули на смітнику, а Ленца відправили у воду.

— І все ж обидва тіла були знайдені, — сказав Марлоу.

— Може, вбивці й хотіли, щоб їх знайшли, — зауважив Рат. — Понівечені та спотворені. Як попередження вам і «Північним піратам».

— А хто може за цим стояти?

Рат знизав плечима.

— Ще один клуб перснів. Або хтось інший, кого ви не включили у це рівняння.

Марлоу замислився.

— І цей хтось найняв американського кілера?

— Більше схоже на те, що цей хтось хоче повісити все на Ґольдштайна. Мені так здається. Все це виглядає трохи інсценованим.

— Ви мене дивуєте, пане інспекторе! Ви захищаєте гангстера!

— Це не міг бути Ґольдштайн. Я стежив за ним під час скоєння цього злочину.

— Мені здається, що він весь час вислизав від вас.

— Пізніше так. Але не в той день, коли зник Г’юго Ленц.

— У будь-якому разі, — сказав Марлоу, — у нас проблема. Тепер, коли остаточно встановлено, що Рудого Г’юго вбили, я змушений діяти.

— Ви хочете помститися? Не знаючи точно, хто за цим стоїть?

Марлоу знизав плечима.

— Не хочу, щоб ми неправильно зрозуміли один одного, — сказав він. — Я особисто не оплакую Ленца. Проте його смерть є образою для моєї організації. І всі припускають, що за цим стоять «Пірати». Тож «Піратам» доведеться за це заплатити. У будь-якому випадку вони занадто багато нашкодили у нас під носом протягом кількох тижнів. І хто знає, можливо, Лапке приклав до цього свою руку.