— Він та Щур Руді були найближчими друзями.

— І конкурентами.

— Можливо, ви трохи поспішили з висновками?

Марлоу подивився Рату прямо в очі своїм жорстким холодним поглядом.

— Мені доведеться діяти. І якщо ви не можете сказати мені, хто вбив Г’юго Ленца, то, ймовірно, за це будуть відповідати «Пірати».

— Ви знаєте, що почнеться в місті, якщо ви зараз підете проти «Піратів»? Пекельне кровопролиття.

— Як ви гадаєте, я можу з цим просто змиритися? Якщо я зараз не завдам удару у відповідь, у мене складається таке враження, що тоді проти мене виступить вся «Бероліна», перш ніж я встигну порахувати до трьох.

— Залякайте їх, якщо хочете. Побийте кількох «піратів», викрадіть кількох і замкніть їх у сирому підвалі. Але не ризикуйте відкритою війною, поки не будете впевнені на всі сто відсотків, хто насправді вбив вашого... ділового партнера.

— Тоді дайте мені цю кляту стовідсоткову впевненість.

— Я подбаю про це, — сказав Рат.

Марлоу задумався.

— Я даю вам три дні, — сказав він нарешті. — Рівно сімдесят дві години. Ми побачимося знову у неділю ввечері. І тоді я хочу отримати цю впевненість.

Рат кивнув.

— Отримаєте, — він загасив сигарету й підвівся.

— Ви не хочете повечеряти з нами?

— Для мене це надто близько до штаб-квартири, — сказав Рат.

— Не хвилюйтеся, ваші колеги не можуть собі дозволити вечеряти тут, — вичавив посмішку Марлоу. — А начальник поліції надто скупий для «Борхардта».

— Ні, ні, дякую. Проте чи не могли б ви зробити мені ще одну послугу?

— Яку?

— Мені потрібно ще раз поговорити з Крістін. Ви знаєте, з тією танцівницею з «Підвалу Венери».