— Ви працюєте не тільки на Йоганна Марлоу, — сказав він. — Ви також працюєте і на моїх колег з відділу моралі.

Говорячи це, він уважно стежив за нею. Вона залишалася напрочуд спокійною.

— А хіба ви теж одночасно не працюєте на Марлоу і на поліцію?

— Йдеться про вас, а не про мене.

Вона знизала плечима.

— Якщо ви добре заплатите, я працюватиму і на вас.

Вона сказала це з двозначним натяком, але тепер Рат був несприйнятливий до її спроб зваблення. Він не зводив з неї очей, дістав сигарету з пачки й запалив.

— Дякую, — сказав він, — не треба.

— Шкода.

Крістін враз запахнула поли свого халата.

— Можливо, вам краще сказати мені, від чийого імені ви тут, від імені Доктора М. чи від імені Доктора Вайса?

— Від свого імені.

Чим більше вона відходила від його запитань, тим більше Рат переконувався, що вона справді щось приховує. Фотографії, які він знайшов у столі Ланке, не були випадковими.

— Але це не означає, — продовжив Рат, — що мої замовники нічого не отримають від цієї розмови. Все залежить від того, як ви будете поводитися. Чи скажете ви мені правду, чи ні.

— Отже, ви мені погрожуєте?

— Я просто хочу вас попередити.

— Можливо, це я маю вас попередити. Як ви гадаєте, що зробить з вами Доктор М., якщо він дізнається, як ви тут зі мною поводитесь? Намагаєтеся шантажувати мене такими смішними речами!

— А як ви гадаєте, що він зробить з вами, коли дізнається, що це ви заманили Г’юго Ленца в смертельну пастку?

— Що ви маєте на увазі?

Її шок, хоч вона й швидко намагалася приховати його за напускною впевненістю, був справжнім. Рат лише зробив припущення, але після такої реакції він був упевнений, що його припущення було дуже близьким до істини.