— Як і всі ми.

Певний час вони пили мовчки. Цетрон, його заступник та жрець — вино, а Альтсін — воду. І це починало йому набридати.

— Ти йому сказав?

Альтсін зрозумів, що вони переходять до суті, тож пововтузився на стільці, готуючись до несподіванки.

— Ні. Чекав цього від вашої превелебності.

Деаґрон посміхнувся самими губами. Доволі симпатично. Глянув злодієві просто в очі.

— Сину, — схоже, сьогодні не лише Цетрон набув бажання батьківства. — Цієї ночі було вкрадено Денґотааґ — Меч Реаґвира.

Сказав це таким тоном, наче йшлося про діжку оселедців. Проте новина була тієї ваги, якби він сказав: «Сьогодні вночі вкрали маяк», «Я вирішив заснувати в храмі найбільший лупанарій по цей бік океану», або «Міська варта вже не бере хабарів».

Катастрофа.

Меч — а, скоріше, дві третини меча, бо згідно з легендою, той зламався, коли його увіткнули в пащу міфічного чудовиська — був найважливішою реліквією в князівстві зі столицею в Понкее-Лаа. Альтсін вважав спірним, що той належав самому Реаґвиру, бо він чув принаймні про три інших міста, які, начебто, володіли справжнім Мечем Бога. Але найважливішим було те, що меч з храму в Понкее-Лаа був схожим на оригінал, починаючи з розмірів — надто монструозних, аби ним могла володіти людина — і закінчуючи назвою, яка, згідно з переказами, могла означати «Пожирач Мороку». Меч із таким іменем мав належати богу, і жоден звичайний фехтувальник не став би так називати свій клинок.

Але це не мало значення, бо хто б його не вкрав — виявився б самовпевненим дурнем. Жерці ніколи цього не подарують, а в храмі достатньо золота, впливів і Сили, аби дістати злодія навіть з-під землі.

Він із зусиллям відвів погляд від обличчя жерця. Повільно, надто повільно, випорожнив свій кубок. Глитнув слину. Зітхнув. У нього закінчилися ідеї, як іще потягнути цю хвилину.

— Тож ви задля цього притягнули мене з набережної? Відразу кажу — це не я.

— Ми про це знаємо. Ми перевірили. Не можна торкнутися Меча, щоб не носити на собі його відбиток хоча б кілька днів, — жрець вимовив слово «меч» так, що одразу ставало зрозумілим, про який меч ідеться. — Але твій патрон запевнив мене, що ти єдина людина в місті, яка могла б це зробити. Зокрема з огляду на твою віру.

«Дякую, тобі, товстий ти сучий сину», — подумав злодій, але вголос запитав:

— Віри?

— Ти ж матріархіст, еге ж?

— Ну-у… — Власне, він ніколи раніше так про себе не думав. — Ну так.

— Можеш процитувати ваше кредо?

Най йому, а це тут до чого?