Альтсін випустив руків’я; вони впали разом: він і мертвий шляхтич.

* * *

Шум моря, легке колисання, скрипіння весел. Ніч. Він був на барці, а це означало, що Товстий не залишив його на складі.

— Ти прийшов до тями.

Голос долинав згори. За мить хтось важко всівся поряд із ним. Цетрон.

— Прийшов. Як око?

— Не найгірше, — після їхньої останньої зустрічі Цетрон носив чималу «сливу» під лівим оком. — Сто ударів серця. Може, й менше. Ось скільки в нас це зайняло. Як ми й планували, сину. І я не втратив жодної людини. Вони були надто здивовані, щоб відреагувати. В риби вже немає голови.

— І де ж та голова?

Злодій підвів руку й обережно обмацав обличчя. Вуса й бороду вкривала напівзасохла кров, на щоках, навколо вух і під пальцями кришилася тверда шкаралупа.

— Поплив до Близнюків із каменем на ногах. А в тебе морда така, наче тебе засунули в діжку для кров’янки. Ми ледве тебе помітили. Мабуть, тобі перепало якесь закляття.

Альтсін обережно вдихнув. Боліли суглоби, боліли ребра, щось кололо в лівому боці. Йому здавалося, наче він постарішав на двадцять років.

«Це минеться», — з глибин свідомості прийшла спокійна впевненість. — «Твої ребра загоїлися за два дні, а з цим усе піде ще швидше. Завтра біль залишиться лише відлунням, а післязавтра стане сном. Так, ти отримав закляттям. Таким, яке дозволило тобі впіймати клинок півтораручника голою долонею. Таким, яке призводить до того, що в тебе з’являється бажання обдирати з людей шкіру живцем, через що ти кривавиш носом, вухами й очима, наче в тебе вибухнув мозок. Це була Сила в тобі. Разом із демоном».

— Гарна ідея із тим плащем, інакше ми могли й досі вас шукати.

Так. Люди у відчаї роблять відчайдушні речі, а він ані на мить не сумнівався, що пропозиція Гундера варта не більше, ніж черв’як на гачку. Якщо він нею скористався б — був би мертвий.

Була ще й справа Товстого. Злодій повернувся до порту, увійшов до кам’яниці Цетрона і на привітання гепнув того в морду. Старий сучий син був у своєму праві, за смерть Керлана він міг виставити його людям Ґригаса, але було б добре, якби попередив, що Альтсіну є сенс уважно роззиратися навсібіч. З іншого боку, кому він міг довіряти в такій ситуації? Тож він показав Товстому пляшечку з отрутою та переказав пропозицію анвалара. А ватажок запропонував свій план: швидку атаку з моря, вбивство Ґригаса та відступ. План був простий і відчайдушний. Замість багатомісячної війни між гільдіями із тінню графа за спиною — блискавичний удар. Відрубати рибі голову, як казали в порту. Без Ґригаса його люди стали б лише бандою злодіїв, позбавлених командування і, що важливіше, мотивації для битви. Ліга Капелюха втратила анвалара, але, здається, ніхто не сумнівався, що це не надовго.