Єдиною річчю, яка стримувала Цетрона раніше — той факт, що Ґригас посадив своїх людей у кілька складів, і ніхто не знав, у якому він насправді перебував.
Тоді Альтсін вийшов від Товстого, прогулявся портом, випив кілька кухлів пива, з’їв гарний обід і повернувся з власним планом. Сказав, що піде до Ґригаса в червоному плащі, якого видно за милю, щоб люди Цетрона, спостерігаючи за ним із безпечної відстані, могли відразу зрозуміти, до якого складу його заберуть.
І що для впевненості він зашиє під підкладку кілька мішечків із алхімічним порохом, який, коли горить, змінює колір полум’я. Його використовували для нічної сигналізації поміж кораблями на морі. Якщо в нього буде можливість, то всередині складу він підпалить плащ і таким чином просигналізує про їхнє положення. Завдяки цьому, після виламання воріт люди Товстого не мали проблем, щоб знайти його в гігантській будівлі.
А разом із ним — Ґригаса.
Досконалий план. Імперські Щури повинні у них повчитися.
А потім він назвав свою ціну.
П’ятсот імперських.
За таку суму він знайде людей, які вирвуть із його голови демона.
Люди у відчаї повинні користуватися будь-яким шансом. Товстий щось говорив йому. Щось про те, аби залишитися разом із ним й наводити лад. У кожного мають бути свої марення.
— Мої гроші? — Альтсін перервав його, звівши долоню.
— Отримаєш їх, як ми й домовилися.
— Добре. Ти маєш на цій лайбі миску з водою?
— Щось знайду.
— Принеси її мені. Хочу обмити обличчя. А потім — висади мене на узбережжі. А коли пришлеш мені золото, то залиш у спокої. Це не моя війна, Цете, це не моя справа.
Він заплющив очі. Тиша, яка встановилася над його головою, була доволі промовистою. Товстий мовчав решту дороги і лише дивився, як Альтсін змиває кров із обличчя, пакує свої речі й готується зійти на суходіл. Барка, яку пхали уперед п’ятдесят весел, швидко дісталася до головного порту.
Альтсін зістрибнув на темне узбережжя й озирнувся на колишнього патрона.
— Я ні до чого тебе не змушую, — голос Цетрона був спокій ним і байдужим.
— Ні. Не змусиш. Ти ніколи цього не робив. Волів, щоб люди йшли за тобою самі, не тягнути їх на мотузках. Ти будеш добрим анваларом. І, Цетроне…
— Що?
— Я