— Він на твій, чи ти на його? Неважливо. Ця ваша безумна ідея увійшла в легенди, все місто постійно про це говорить. Остання версія така, що Цетрон напав на склади із флотом у двадцять великих галер, кинувши проти Ґригаса тисячу головорізів. Ліга має нового анвалара, а ті, хто противився, жеруть намул на дні порту. Цетрон знає, що в нього мало часу, а тому він не втрачає його на надто довгі перемовини. Хто не з ним — той проти Ліги, і таке там. Здається, він надто переймається.

— Правда?

— Хлопче, — Явиндер всівся по той бік вогнища, витягнув з-за халяви дерев’яну ложку й помішав страву в казанку. — Ліга Капелюха вже мала різних ватажків. Дехто з них був навіть гіршим за Ґригаса. Дехто — кращим за Цетрона. І вона вистояла. Терліх зі своїми Праведними не знищить її, бо він для такого заслабий. Він мав би зрівняти місто із землею.

— Ти впевнений?

— А в чому нині можна бути впевненим? Навіть у сході сонця — не надто, — очі сліпця на мить зупинилися на Альтсіні, а губи скривилися в дивній гримасі. — Але Ліга Капелюха — вона наче вода, це радше ідея, ніж справжня організація. Навіть якщо граф схопить усіх злодіїв і вбивць у місті — їхнє місце займуть наступні й створять ще одну гільдію, яка потребуватиме наступного анвалара. Так уже бувало. І напевне, так колись буде знову. Це… доволі природний процес, і без Ліги в місті кров наповнювала б стоки вдень і вночі, всі билися б з усіма за впливовість і різали б одне одного. І так без кінця. Але ж у всіх регіонах Всесвіту існує бажання зберігати рівновагу. Інакше замість оцього, — він повів рукою по хаті, — ми мали б киплячий вогнем хаос.

Альтсін роззирнувся. Стіни з решток скринь і потрісканих дошок, кілька жердин, що підтримували полотняний дах, скриня, на якій він сидів, дві старі діжки, послання з купи старих тюленячих шкір і глиняна підлога, посеред якої вигребли ямку для вогнища.

— Так. Тут набагато краще.

— Сарказм ніколи на мене не діяв, Альтсіне. Ти повинен про це пам’ятати. Цетрон знає, що ти вбив одного з Праведних?

Злодій припинив іронічно посміхатися.

— Не… не знаю… не розмовляв із ним на цю тему.

— Дурень. І я кажу не про Товстого. Коли вас знайшли на складі, тебе й Ґригаса, нікого іншого поблизу не було. Ваш бій… Твій і того молокосмока… Це наче хтось посеред ночі підпалив алхімічний склад. Кожен так-сяк обдарований талантом у цьому місті відчув, що дійшло до зіткнення двох потужних Сил. Чародії й жерці ламають голови, що там сталося, і шукають сліди тих, хто за це відповідальний, — Явенир посміхнувся. — На жаль, запізно. Сила зникла, наче її ніколи й не було, а тіло Праведного немов випарувалося, хоча я вважаю, що з тим мають щось спільне люди графа, які дісталися складу відразу за вами. Але те, що Цетрон його не знайшов, коли увійшов туди…