Якщо вона не спаде, доведеться прокопувати нові канали й відводити кілька струменів у напрямку полів на південних схилах. Інакше виноградник усохне.

— Кажу, вони прекрасні, — голос поряд спокійний, але в ньому можна відчути роздратування. — Достойні, мудрі, повні гідності. Шляхетні. Поклонилися Володарю як справжньому богу.

— І тому вони мудрі?

„Тварини, — думає він. — Треба забрати тварин із лук під лісом“. Вівці та кози ще дають собі раду, але для корів там замало води. Ставочок зменшився майже вполовину й починає підозріло смердіти. Ще трохи й тварини почнуть хворіти.

І треба поглибити криницю. Уже двічі в цьому році на дні відкривався намул.

— Ні. Але їхні вміння… незвичайні. Вони не користуються звичайною Силою, бо навколо них немає й сліду її. А втім вони вміють робити речі, які дивують.

Голос все ще тихий. Він відчуває в ньому… напругу.

Завтра треба буде зібрати людей та оглянути дамбу на Абейні. Річку уярмили кілька років тому, створивши озерце, яке давало на їхні столи свіжу рибу, але низький рівень води відкрив кілька тріщин у верхній частині дамби. Коли прийдуть осінні грози — краще зробити так, щоби все це не розпалося.

І діти… хтось знову бачив, як ця банда плюскалася в затоці. Треба їм надавати запотиличників. Береги там зробилися багнисті й небезпечні. Хтось може потонути. А здавалося, що його трійця в міру розсудлива.