— Агрегати в робочому стані? — поцікавився Сергій.

— Обидва агрегати в повній готовності, колего, — тихо сказав Джері Гібсон. — Можна починати будь-яким. Однак узяв би на себе сміливість порадити працювати вашим. На досягнутій глибині наш уже не створює потрібного тиску. Шахта не встигає провітрюватися від перегрітої пари. Крижані стіни подекуди почали плавитися, утворюються великі каверни, крижані сталактити. Все це ускладнило підйоми і спуски…

— Нам треба поспішати, Джероме, — перервав Морстон. — Фред бачив зону урагану. Ми можемо не встигнути…

— Звісно, вирушайте, — махнув рукою Леслі. — Самі розберемося. Ми всі тут не вперше.

«Окрім мене», — подумав Кирило.

* * *

Перед пуском агрегатів Кирило і Фред Леслі спустилися в забій шахти. Поки Леслі перевіряв апаратуру, Кирило уважно оглянув нижню ділянку ствола, пройдену за останню зміну. Дзеркально блищали крижані стіни, відбиваючи світло ліхтарів, укріплених на шоломах скафандрів.

Внизу біля забою ствол був ідеальним, немов його прорізав гострий ніж у м’якому податливому матеріалі. Вище у крижаних стінах темніли каверни й заглибини. Більше їх було в покрівлі над головою, але й поверхня, по якій довелося спускатися до забою, рясніла нерівностями й западинами.

Леслі, закінчивши перевірку, підійшов до Кирила.

— Джером, звісно, має рацію, — сказав він, — проходку доведеться вести вашим агрегатом. А цей, — він штовхнув ногою другий апарат, — піднімемо нагору й думатимемо, що з ним робити.

— Перемонтувати на плазмовий режим, як у нашого? — Кирило питально поглянув на Леслі.

— Навряд чи вийде. В усякому разі, тут у вахтовому таборі це виключено.

— Треба порадитися з Сергієм. Він у нас головний енергетик.

— Проте не чарівник, — усміхнувся Леслі. — Поїхали нагору?

— Зачекайте, Фреде… Я хотів запитати… Фантоми у ваших краях… більше не з’являлися?

— Ні… А у вас?

— В околицях головної Бази теж ні.

— Ну а віддалік?