Светлый фон

 

* * *

 

 

Перші два дні вахти минули без пригод. Ствол удалося поглибити ще на двадцять метрів. Працювали лише одним агрегатом. Другий — американський — ще до першої проходки витягнули вгору за допомогою електричної лебідки. Удосвіта третього дня вниз спустилися Сергій і Гіббі. Вони мали взяти проби льоду із забою й закріпити внизу блок рухомого каната, за допомогою якого Фред збирався здійснювати спуск і підйом людей.

Маленьке червонувате сонце тільки ледь прорізалося в багровій імлі над східним виднокраєм, коли Кирило, що закінчив уранішнє прибирання в житловому приміщенні, підходив до устя свердловини. Фред порався біля підйомного механізму, до якого вже був приєднаний барабан рухомого каната.

Помітивши Кирила, Леслі помахав рукавицею. Кирило підійшов.

— Зараз вони там відрегулюють нижній блок, і можна кататися, — сказав Фред. — Ось карабіни для зчеплення з канатом. Браслет карабіна кріпиться на рукавиці скафандра. Хочете спробувати?

— Так. — Кирило узяв один з карабінів, защипнув браслет. — Але… як діяти ногами?

— Ноги мають ковзати по льоду. Положення ступнів, як на лижах. Можна навіть пристосувати щось на кшталт коротких лиж чи саней. Ну а взагалі ця штука головно для підйому. Спускатися можна по-старому — пішки. Не слід прискорювати спуск…

Кирило підійшов до самого устя шахти. Морок починався в декількох метрах від поверхні.

— Чому все-таки не видно світла ліхтарів унизу? — роздумував уголос Кирило. — Видно ж від забою небо…

— Ну, це зовсім просто, — відгукнувся Фред, — шахта викривлена в середній частині. Небо видно знизу не звідусіль, лише від північного краю забою.

— Не подумав! — вигукнув Кирило. — Ви, звісно, маєте рацію.

— Ще б пак… Але я маю рацію і в іншому. Лід у шахті справді поглинає світло. А ось чому, ніхто не знає…

Різко здригнулися обидві вітки каната, що зникали в мороку шахти.

— Укріпили нижній блок, — відзначив Фред, — хвилин через п’ять увімкну двигун.

Ривок повторився, ще дужчий.

— Це, звісно, Гіббі; не може не показати силу, ведм…

Леслі урвав мову на півслові, тому що по вітках каната побігли хвилі все сильніших струсів.