— Більше це вже не повториться, — запевнив Кирило, — справу зроблено. Не хотілося б бути нескромним, але, гадаю, нам удалося вирішити одну з найстаріших загадок, що хвилювали людство. І головне — ми тепер твердо знаємо, що вони тут були, залишили своє послання, яке читатиме не одне покоління вчених. Думаю, що рано чи пізно під льодами вдасться розшукати і якісь матеріальні пам’ятки загиблої цивілізації. У мене вже є з цього приводу деякі міркування…

— Ні, постривай, — щиро обурився шефуня, — ти ще посидиш під карантином місяці три-чотири, після того, як тобі вилікують пальці на ногах. Ще невідомо, як на тобі відіб’ється цей нічний сеанс «потойбічного зв’язку».

— Тепер я згоден навіть на карантин, — усміхнувся Кирило. — Треба звести воєдино, детально описати все, що нам удалося з’ясувати… Ви помітили, що спостереження Азарія й Енріке добре ув’язуються з моїм диктофонним записом?

— Ми, звісно, продовжимо цю справу, — сказав Бардов, за звичкою погладжуючи бороду, — доведеться обережненько перевірити, може, не ти один у нас такий здібний. Якщо з тобою справді нічого не трапиться, станемо сміливішими, будемо тренуватися у зміцненні «потойбічних зв’язків»; врешті-решт і прилади сконструюємо для електронного запису інформаційного поля…

— Якщо навіть тепер зі мною щось і трапиться… — почав Кирило.

— Це вже ти, дорогенький, кинь, — обрізав шефуня. — Запам’ятай, нічого не може трапитися. Ти — екстрасенс, ти сам чудово знаєш це. Екстрасенс від народження. А інших екстрасенсів ми тут виховаємо, базуючись на твоєму досвіді. Затямив? Ти сам запевняв, що ці здібності закладені в кожному з нас. І я це, між іншим, сьогодні вночі зрозумів. Потік інформації, яку приймав ти, перемкнувся на кілька миттєвостей на мене, коли я… погладив тебе по шиї.

— Цікаво, — вигукнув Кирило, — і що ж ви побачили?

— Не «ви», а «ти», — поправив шефуня, — я побачив твої кораблі, що злітали в космос, і зрозумів, що вони прямують до Землі.

— А далі?

— Що далі?

— Коли вони досягли Землі? В яку епоху земної історії?

— Е-е, чого захотів! Хіба можна все відразу? Це належить з’ясувати. Як і багато що іще.

— Що ж виходить, — вигукнув Роман, — предки людини прийшли на Землю звідси?

— Категорично стверджувати наразі нічого не можна, — задумливо сказав шефуня, — мертвий Марс почав нам відкривати вражаючі речі; але мине ще дуже багато часу, перш ніж інформація, що зберігається тут, уміщена в так званому «інформаційному полі» чи в якійсь іншій «матерії», дозволить зробити остаточний висновок. Намацаний принципово новий напрям пошуку, наукових досліджень, важливість яких для людства, що вступило в космічну еру, переоцінити неможливо. Енріке й Азарій віддали свої життя недаремно. Відкриваються цілком приголомшуючі можливості розуму, про які люди навіть не підозрювали…