Він розвинув цю думку у ряді пізніших робіт. Спочатку її зустріли в багнети, лаяли і критикували з позиції класичної геології, потім про неї згадували з іронічними посмішками, відтак, з легкої руки одного з корифеїв, вона потрапила в підручники у розділ «Інші гіпотези», який зазвичай набирався петитом[195].

Озеров чудово розумів, у чому слабкість його гіпотези: вона була побудована на загальних міркуваннях, на чистій логіці. Довести свої припущення він не міг ані польовими дослідженнями, ані лабораторними дослідами. Його гіпотеза чудово пояснювала багато що, пояснювала краще, ніж гіпотези, що стали класичними. І класичні гіпотези були так само недоказові, як його ядерна. Проте до них звикли, їх повторювали як молитву, не особливо вдумуючись у сенс, а від нього вимагали доказів — доказів того, що у глибинах Землі проходять ядерні реакції синтезу важких елементів. Цих доказів досі у нього не було. Але, можливо, докази вдасться знайти в Адж-Богдо? Енергетичні розряди, що періодично вивергаються з глибин Землі, — що може бути кращим доказом ядерних реакцій, які йдуть у земних надрах!

Озеров почав трясти Тумова.

— А, вже сідаємо, — стрепенувся геофізик[196].

— Ще ні. Але послухай, що мені спало на думку. — Він коротко розповів про свої міркування.

— Зелена фантазія! — позіхнув Тумов. — Промениста енергія надходить на Землю лише з космічного простору. Ззовні… І навіщо розбудив? Тепер не засну… — Він скрушно похитав головою, заплющив очі й через хвилину знову почав похропувати.

Озеров якийсь час дивився у вікно, відтак сховав у кишеню згаслу люльку, дістав записник у шкіряній оправі і почав писати дрібним, кутастим, схожим на клинопис почерком.

* * *

Містер Алоїз Пігастер був високий і лисий. Сиві брови нервово тремтіли на сухому обличчі, коли він говорив і посміхався.

Посміхався він із кожного приводу. При цьому яскраво блищали золоті зуби, а очі залишалися настороженими й уважно свердлили співрозмовника.

Озеров і Тумов познайомилися з американцем на алма-атинському аеродромі, перед посадкою в літак, який мав доправити їх у монгольське місто Кобдо. Місцеві власті зробили все можливе, щоб комісія експертів могла швидше опинитися в районі робіт.

Містер Пігастер не встиг навіть оглянути Алма-Ату. Його пересадили з одного літака в другий, і ось вони вже летять над сніговими хребтами Джунгарського Алатау.

Почувши, що Тумов вільно розмовляє по-англійськи, Пігастер зраділо ляснув Ігоря по плечу, всівся з ним поряд і базікав усю дорогу.

Тумов незабаром дізнався, що американець уперше в Радянському Союзі, що він зовсім не знає російської мови, але об’їздив Індію, Тибет, Гімалаї й володіє мало не всіма мовами народів Центральної Азії. За фахом він геофізик, астроном і математик. Сам керує автомашиною і літаком, а в молодості захоплювався гіпнозом[197] та спіритизмом[198].