— Ах ось що, — розчаровано посміхнувся Пігастер. — Цікаво, дуже цікаво… Три голови, три точки зору, — продовжував він по-англійськи, звертаючись до одного Тумова, і, помовчавши, запитав зовсім тихо: — Містер Озеров, випадково, не письменник?
— Що ви, він геолог, — трохи образився за приятеля Тумов. — Досить відомий геолог.
— Ах,
Літак уже йшов на посадку. На горбатих, покритих плямами зелені схилах виднілися безладно розкидані жовті й білі будиночки. Це було місто Кобдо — центр одного із західних аймаків[199] Монгольської Народної Республіки.
* * *
— Ви можете їхати негайно, панове, — ввічливо сказав за сніданком Зундуйн Очир — представник монгольського Міністерства закордонних справ.
Він зустрів експертів на аеродромі, провів їх у готель і тепер сидів разом з ними в маленькому заскленому павільйоні ресторану.
Парував гарячий плов, приправлений яблуками, аличею й тонко нарізаними скибочками моркви. Айран[200], монгольський сир і густий міцний чай доповнювали нескладне меню.
— Мені доручено супроводжувати вас до Тонхіла, — продовжував Очир. — Це за чотириста кілометрів звідси, біля підніжжя Алтаю. Там ви зустрінете нашого геолога Батсура з караваном машин, коней і верблюдів. Батсур — член комісії експертів. Він поїде з вами на Адж-Богдо. Ми хочемо спробувати провести машини через перевал Тамч-Даба в Монгольському Алтаї. Там проходив старий караванний шлях до Китаю, але ним давно перестали користуватися. Дорога покинута…
Озеров із сумнівом похитав головою.
— Навряд чи машини пройдуть через Тамч-Даба.
— Підрозділ саперів уже ремонтує дорогу на північному схилі Алтаю, — пояснив Очир. — Вони отримали наказ забезпечити спуск вашого каравану в Барун-Хурай — велику западину, розташовану між Монгольським Алтаєм та Джунгарською Гобі. Далі все залежатиме лише від вас. Машини доставлять експедицію до підніжжя північного схилу Адж-Богдо. Почнете працювати. Через декілька днів прибудуть коні й верблюди, тоді зможете дослідити центральну частину Адж-Богдо. Роботи розраховані на місяць. Якщо виявиться необхідним, термін може бути продовжений за бажанням одного з експертів.
Розмова велася по-російськи. Містер Пігастер неквапливо жував плов, запивав чаєм, байдуже поглядав у вікно. Там по вузькій мощеній вулиці караван нав’ючених верблюдів обережно пробирався повз легкові й вантажні машини, що стояли біля під’їздів.