— Треба спочатку з’ясувати, що це таке, — твердо заявив він, — а відтак уже шукати. Можливо, ця речовина не має нічого спільного з породами плато.

Містер Пігастер після повернення в табір не виходив зі свого намету. Тумову він передав через секретаря, що готовий підписати протокол будь-якої миті.

Старий монастирський сторож згасав на очах. Лікар не сподівався довезти його живим навіть до найближчої лікарні. Старий відмовлявся заживати їжу й лежав нерухомо, байдужий до всього. На питання він не відповідав і не розплющував очей. Усі спроби Озерова й Батсура змусити його говорити закінчилися невдачею. Перші дні старий ще шепотів щось, відтак він уже не розтулював уст.

На четвертий день після повернення з монастиря припинився тріск у навушниках радіопередавачів. Радистам вдалося встановити зв’язок з Тонхілом і повідомити, що в таборі експедиції знаходиться важкохвора людина, яку необхідно терміново шпиталізувати.

У відповідь уранці була отримана радіограма від Зундуйна Очира з проханням підготувати поблизу табору посадковий майданчик для санітарного літака.

Тумов відразу ж поїхав на пошуки посадкового майданчика.

* * *

Озеров, сидячи в наметі, задумливо гортав сторінки польових щоденників.

Заглянув Батсур.

— Нічого не придумав, — сказав Аркадій у відповідь на питальний погляд молодого геолога. — Купа розрізнених спостережень і фактів. Чимало сумнівних. Не вистачає чогось найголовнішого. Ніколи ще я не здавався самому собі таким безпорадним.

— Якби старий заговорив, — із зітханням відзначив Батсур.

— Найпевніше він забере в могилу те, що знає. І ще питання — чи знає він щось важливе.

— А якщо залишитися тут на тиждень, два, — запропонував Батсур, допитливо поглядаючи на Озерова.

— І що робити?

— Продовжувати роботи на плато.

Озеров із сумнівом похитав головою, встав з-за столу.

— Через кілька годин прилетить літак, — сказав Батсур.

Вони вийшли з намету. Вітру не було. Суха важка спека висіла над пустелею. Жаром дихало каламутнувате блакитнувато-фіолетове небо, жар бив від розжареного кам’янистого ґрунту, жаром тягнуло від близьких чорно-коричневих урвищ.