— Чому так нервово, пане Батсуре? Я не говорив нічого подібного.

— Але сам метод пошуків будь-яких доказів будь-якими засобами…

— Заспокойся, Батсуре, — тихо сказав Озеров. — Далебі, навіть на краще, що розмова пана Пігастера зі старим сторожем відбулася. Тепер сумніви пана Пігастера остаточно розвіяні. Останні місяці й навіть роки старий нікого не бачив. У його пам’яті збереглися лише обривки старовинних легенд… Чи не так, пане Пігастер?

— Майже, — вклонився Пігастер, поправляючи пов’язку на голові.

— Піду зніму шкуру з барса, — оголосив Батсур.

Коли він зник серед каменів завалу, Пігастер, накульгуючи підійшов до Аркадія.

— Мені б не хотілося, щоб у вас виникли хибні уявлення про мій метод, містере Озеров. — Американець нахилився до самого обличчя Аркадія й навіть торкнувся тонкими пальцями ґудзиків його куртки. — Я не намагався підпорядкувати старого своїй волі, лише хотів змусити його говорити. Він мав розповісти про те, що знає. А він поверз якусь незрозумілу чортівню… Можливо, він справді нікого не бачив. Зрозумійте мене правильно. Моя роль з самого початку не була легкою, а в обстановці, що склалася, стала ще важчою. Офіційну версію Держдепартаменту доводиться вважати програною. Ніхто не любить програшів, особливо в політиці. Декому в Штатах моя доповідь припаде не до смаку. Я змушений буду залишити лазівку… для пропозицій. Натякнути між рядків… Ви розумієте? Всієї Монголії я не міг оглянути… Десь тут щось неодмінно заховане. Чи не так?.. А взагалі набридло… Набридло напускати туману, як кажуть росіяни. Все це, звісно, між нами, містере Озеров. Якби ви знали, як я заздрю вам і панові Тумову! Яке щастя — займатися тим, до чого прагне серце й вірити, що твоя робота справді необхідна! Кілька років тому я проводив дослідження атмосферної електрики в Гренландії. Все було б чудово, але мого шефа цікавили майданчики для будівництва аеродромів. Якщо підрахувати, скільки часу я приділив атмосферній електриці… — Пігастер розвів руками й зітхнув.

Озеров мовчки курив.

— Я дуже люблю росіян, — після короткого мовчання продовжував американець, — особливо російських учених. Наприклад містер Тумов. О, — Пігастер багатозначно підняв палець, — це справжній великий учений. Конденсація сонячної енергії базальтовим плато — блискуча думка. Дивно, що росіяни не бояться говорити про свої відкриття до того як опублікують їх.

— Це всього лише робоча гіпотеза, — відзначив Аркадій.

— Певна річ. Але у нас це… не заведено, колего. Розумну думку неважко привласнити й видати за свою. Ах, любий містере Озеров, ваша ідея, без сумніву, також хороша. «Потужне нейтронне випромінювання земних надр». Це ново й сміливо. Втім, буду відвертий. Я не ваш однодумець. Мені, як геофізику, ближчі й зрозуміліші погляди містера Тумова. Сподіваюся, ви не будете ображатися на мене…