Озеров узяв кристал і почав уважно розглядати.

— Якщо це справді алмаз, — сказав він нарешті, — то це без сумніву найкрупніший алмаз, який будь-коли знаходили на Землі. Ця плитка важить близько кілограма. Звідки вона?

— Її знайшов сьогодні Жора серед гальки в одному з міжгір’їв плато.

— Вона зовсім не обкатана, — відзначив Озеров. — Усі ребра гострі. Вона була одна?

— Звісно. Такі алмази жменями не трапляються.

Озеров передав виблискуючий кристал Батсурові. Молодий геолог навіть цокнув язиком від захоплення.

— Ну? — запитав Тумов.

— Дивовижний алмаз, — сказав Батсур ламким від хвилювання голосом.

— А ти що скажеш, Аркадію?

Озеров ще раз узяв кристал, довго розглядав його грані й ребра в лупу, відтак, важко зітхнувши, поклав на стіл.

— Я не знаю, що це таке, — сказав він, — але, як на мене, це не алмаз.

Тумов підскочив на стільці. Схопивши однією рукою поблискуючу різноколірними вогниками плитку, а другою сірувату платівку якогось мінералу, він тицьнув їх під ніс Аркадієві й заволав:

— Ось це корунд — найближчий сусід алмаза за твердістю, як тобі добре відомо. Дивися! — Він провів краєм блискучої плитки по платівці корунду. На корунді залишилася глибока різка подряпина. — Бачив! Не алмаз? А ріже корунд, мов масло…

Озеров знову узяв виблискуючу плитку, ще раз оглянув її, дряпнув по корундовій платівці й повернув Тумову.

— Це не алмаз, — рішуче повторив він. — Ця речовина значно твердіша від алмазу. Ще одна загадка…

* * *

Триденні пошуки дивовижного мінералу, який Тумов назвав алмазом, не дали результатів. Ані серед гальки по сухих руслах міжгір’їв, ані в зеленкувато-коричневому піску не траплялося жодної його крупинки.

Озеров першим запропонував припинити пошуки.