— А що йому, він же вчений, — буркнув імператор.

— Плазмоїди, сір, не ракети, до орбіти швидко не долетять, — насмілився заперечити Ланс. — База встигне ухилитись, змінивши орбіту.

— Змінити орбіту, генерале, не так легко, як вам здається, — запевнив його комфлотом-три. — Я ось щойно надіслав своїм аналітикам завдання прорахувати цю нову ситуацію. Особисто я, сір, — адмірал подивився в бік Теслена, — вважаю її надзвичайною. Вперше в історії ксеноморфи намагаються атакувати нас у космосі. Це ж треба!.. Але, попри все, нехай аналітики поміркують, зважать на кожну дрібницю. Якщо їхні прогнози будуть містити хоча б тридцятивідсотковий рівень реальної небезпеки, я знищу монстра до того, як він спробує застосувати свою зброю…

— …Коли я дам тобі на це дозвіл, — докинув імператор.

Згідно з імперською Конституцією, саме Охоронець прав і свобод світів мав право довічно обіймати посаду Верховного головнокомандувача Зоряного Флоту.

27

27

Цирк Мефістофель, Аврелія (6КА81:4),

зоряна система Мійтри (HD168443).

11 юна 417 року Ери Відновлення.

Велике тіло, збудоване з десятків тисяч малих, вимагало самодостатності. Тому воно відбирало самодостатність у будівельного матеріалу. Сотня за сотнею, тисяча за тисячею, адельми віддавали ознаки своєї окремості фракталові вищого порядку — велетенській істоті, яку люди назвали «суперадельмою», хоча насправді ця мисляча сутність мала небагато спільного з примітивним хижаком Adelma polaria bipunctata. В цій сутності народилася, зростала і дорослішала щойно народжена особистість. Вона ледь почала себе усвідомлювати, тільки-тільки відчула себе планетарним Духом, що вбирав до своєї самодостатності потоки енергій, коли двонога сарана кинула їй виклик.

Планетарний Дух не був готовим до війни, хоча вже знав про ворога своєї планети — расу хижих істот, яка прибула сюди з безодень космосу, назвала його світ Аврелією, збудувала тут свої кубла і знищила правдиву природу, засіявши рівнини чужими і хирлявими рослинами, привезеними з раніш розграбованих та сплюндрованих нею світів. Він відчував, що сил для боротьби з расою двоногих у нього замало, але ворог не дав часу для добудовування його фрактальної структури. Високо в небі його планети вже готувались до бою ворожі апарати, наповнені могутніми знаряддями знищення. Тому Дух Планети прийняв ворожий виклик, недобудувавши свого тіла.

Він вичерпав із червоточини велике згущення сили, розмістив його на межі вимірності й сформував на цій межі промінь. Цим променем, наче мечем, Дух Планети розрізав корабель чужої раси, який готувався його атакувати. Він відчув, як гинуть двоноги, і йому не сподобалося це відчуття. Він не був кровожерливим і не бажав смерті нікому, навіть ґвалтівникам свого світу. Але він мусив боротись за своє виживання, і боровся.