Марков зауважив, що в час, коли Ашелін інформувала присутніх щодо припущень піфійських вчених, імператор отримав на комунікатор важливе повідомлення. З того, як змінилось обличчя монарха, тіронієць зрозумів, що повідомлення неприємне, якщо не загрозливе.

— Ну ось і ворожа відповідь на наші променеві удари, — мовив монарх. — Не забарилась… Адельми щойно почали створювати фрактальну істоту вищого порядку.

— Себто, сір? — не зрозумів Марков.

— Адельми будують зі своїх тіл організм, формою подібний до велетенської адельми, — пояснив Теслен. — Он нехай нам генерал Маккосліб розповість детальніше, він знається на фрактальних ксеноформах.

— Якщо, сір, ви маєте на увазі бальсанських фракталів, — підвівся Ланс, — то цей мій досвід навряд чи має цінність стосовно адельм. Можу лише доповісти, сір, що фрактальність у чужих істот, на відміну від земної фауни, є одним із регулярних виявів симбіонтності. З маленьких істот у кризовій ситуації складається потужний організм, часто-густо з такими можливостями, що на порядок або й на два порядки перевищують можливості малого фракталу. Ця генетична здатність до кризової фрактальності простежується і у поліпод на Бальсані, і у кідронійських головоногих, і у ноланських Maxeniza arterygota.

— Тобто «суперадельма», яку зараз будують ці тварюки, буде здатна спалювати однією своєю «кулькою» цілі міста? — поцікавився комфлотом-три. Задаючи питання, він гарячково пробігав пальцями віртуальною клавіатурою планшету.

— Я думаю, що вони будують те, що ви назвали «супер-адельмою», зовсім не заради спалення міст, — припустив Маккосліб.

— А заради чого ж тоді?

— Удар по їхніх гніздах ми завдали з орбіти. Відповідно, ксеноморфи будують організм, здатний знищувати керованими плазмоїдами наші орбітальні об’єкти. Це ж, адмірале, елементарна схема «виклик-відповідь». Раніше адельми в той самий спосіб навчились збивати дискоїди на відносно великих висотах. Але тоді вони з’єднували сили лише чотирьох особин, а для боротьби з орбітальними нападниками з’єднають, щонайпевніше, енергетичні можливості кількох тисяч. Відповідно, запустять на орбіту великий плазмоїд.

— Не встигнуть. Ми їх спалимо раніше.

— А я б, заради експерименту, ще почекав знищувати «суперадельму», — сказав Ланс. — Треба подивитись, на що ж вона реально буде здатна. Сумнівно, щоби такий великий складний організм був спроможний швидко пересуватись поверхнею планети. Знищити його ми завжди зможемо.

— Пропонуєте ризикнути орбітальними базами колонії? — не зрозумів міністра лорд Наварін. — А ви не занадто щедро розкидаєтесь життями і грошима, Маккослібе?