— Ви не бачили там, у тюрмі, цивільного капітана? — поцікавилась Наталія. — Високого, лисого, зі шрамом на підборідді?

— Капітана? — перепитала дівчина. — А хто він тобі?

— Чоловік.

— У тебе є чоловік? — розсміявся татуйований. — В папаї?

— Я була папаєю на Нолі. Там зустріла Джу, і він одружився зі мною. Він капітан «Сарматії», міжзоряного лайнера.

— Ти, мала, казок нам не розповідай, — гмикнув татуйований. — Капітани міжзоряних лайнерів не одружуються на таких, як ти. І не сидять по тюрмах. Тебе за наркоту загребли?

— За порушення Генетичних законів і підробку документів.

— Це фігня, — впевнено визначила дівчина. — Пару років поживеш у поселеннях. Якщо тебе там не з’їдять ківсяки, отримаєш натуралізацію. Ти красива, тебе у теплиці не відправлять. Спатимеш із начальниками, й усе буде ульт.

— Я спатиму з Джу, — сказала клонка. — А начальників я вбиватиму.

— Ти диви, — похитав головою хлопець. — Яка войовнича папая. Дістали тебе зінгіни[80]?

— Дістали, — погодилась Наталія.

— Але ж твій Джу — зінгін?

— Ні, він із простих техніків. Він добрий фахівець, тому й дослужився до капітана.

— Казки… У нас фахівців не цінують. У нас треба мати титул, помістя, а в тому помісті Залу Предків і родовий меч. Тоді ти шанована людина. А якщо не маєш помістя, меча і Зали — то так, погуляти вийшов. А таких, як ти, зінгіни взагалі за людей не вважають.

— Я знаю, — погодилась Наталія. — А ви їм куди солі насипали?

— Ми? — татуйований і його дівчина весело перезирнулись. — Ми їм багато куди понасипали. І не лише солі. Всього й не згадаєш. Добре, що нас учора відбили, а то нам із Рю цього разу так просто не обійшлось би.

— А що б вони вам зробили?

— Відправили б на каторгу. У підводні копалини…

— …Років так на десять, — додала Рю.

— Ви такі небезпечні?