«Я перемогла?» — запитала в себе дівчина. Вона поволі наблизилась до заростей, не відриваючи погляду від екрана. Жодної позначки на ньому не з’явилося.

«Прямуй на схід», — почула вона голос Присутності й рушила до східного краю острова. Коли дівчина досягла води, голос наказав:

«Стій і не ворушися».

З води почали виповзати слимаки-мафеді. Їх було багато, десятки, якщо не сотні колоній. Вони наблизились до Пели й поповзли її скафандром, огортаючи ноги дівчини своїми желеподібними тілами. Пела здригнулась від обридження, але продовжувала нерухомо стояти. Пройшло не менше сорока хвилин, доки мафеді повністю не вкрили поверхню її скафандра.

«До зустрічі на Авалоні», — промовив голос Присутності.

Якби на острівці знайшовся сторонній спостерігач, він побачив би, як обліплена потворними метазоями людська фігура почала швидко роздуватись. За кілька хвилин навколо Пели виникла величезна, майже двометрового діаметру куля-портал.

Сліпучий спалах можна було побачити неозброєним оком навіть з орбітальної бази. Одночасно за сотні мільйонів кілометрів від Сельви спалахнув ще один портал, який помітили чутливі прилади ґ’ормітського військового зорельоту. Але третього спалаху, в тому світі, куди володарі древнього арсеналу переправили Пелу, не могли помітити ані людські, ані ґ’ормітські прилади. Той світ знаходився у віддаленому районі Галактики, до якого ніколи не долітали зорельоти союзних рас.

32

32

Підземелля Четвертої промислової зони,

передмістя Астера, планета Аврелія (6КА81:4),

зоряна система Мійтри (HD168443).

23 юна 417 року Ери Відновлення.

— Нам не прорватись… — ледь чутно видихнула Рю. Це були останні слова дівчини. Отрута ківсяка врешті-решт перемогла антидоти, які останні дві години вводив їй Росо, татуйований хлопець.

— Може й таке бути, Рю, може, — погодився він з мертвою подругою. — Але й на поверхню звідси все одно не вийти… Її треба поховати, — звернувся Росо до Наталії. — Маленька Рю була достойним бійцем. Вона була параванхо[93].