— Ти ж не єврей, — зауважив я.

— Він було, — за мить я збагнув, що йдеться про Шпінделя. Каннінґем плутався в особових займенниках. Але Ісаак Шпіндель був атеїстом. Як і всі ми. Принаймні, так було під час відльоту.

— Я не знав, що ви знайомі, — сказав я. Це було проти звичних правил.

Не дивлячись на мене, Каннінґем впав у крісло. У його голові — і моїй також — відкрилося нове вікно з підписом «Електрофорез».

Я спробував знову.

— Вибач. Я не хотів втру…

— Сірі, я можу тобі чимось допомогти?

— Я сподівався, що ти зможеш швиденько просвітити мене щодо результатів своїх досліджень.

Через канал проходила періодична таблиця іншопланетних елементів. Каннінґем відіслав її у лог-файл і взявся за інший зразок.

— Я все вніс у КонСенсус.

Я спробував натиснути на його его.

— Але мені дуже допомогло б саме твоє резюме. Те, що ти вважаєш важливим, потрібно не менш, ніж самі дані.

Якусь мить він роздивлявся мене. Пробурмотів щось багатослівне й недоречне.

— Важливо те, чого бракує, — сказав він за хвилину. — Звісно, тепер у мене є чудові зразки, але я й досі не можу виявити у них генів. Синтез білків практично пріонний[85] — реконформаційний шлях замість звичної транскрипції. От тільки я ніяк не можу збагнути, як вимуровують стіну ці вже готові цеглинки.

— А чи є якийсь прогрес на енергетичному фронті? — запитав я.

— Енергетичному?

— Аеробний метаболізм на анаеробному бюджеті, пам’ятаєш? Ти казав, у них надто багато АТФ.

— Із цим я розібрався. — Він видихнув дим; далеко на кормі шматочок іншопланетної тканини перетворювався на рідину й розкладався на хімічні шари. — Вони спринтери.