Вона протягнула обидві руки до мене.

— Ансельма! Дозволь мені подивититися на тебе.

— Тільки якщо мені вдасться оглянути вас. — Я опустилася на сидіння біля неї, сподіваючись, що Томмі пробачить мені, що я не обняла його. — Ви анітрохи не змінилися.

— Після досягнення певного віку важко виглядати старше. — Вона дотягнулася, щоб щипнути мені щоку. — У вашій школі вони вас недостатньо годують.

— Школі? — Я поглянула на Гершела, який потискував руку Натаніелю.

— Тести, які ви проходили. — Гершель поклав руку на стіну кабінки і опустився, щоб сісти поруч із Томмі.

— Ой. Це насправді не школа. Я претендую на те, щоб бути космонавтом.

Томмі підбадьорився.

— Це просто неймовірна річ. На що це було схоже? Чи зустрічали ви Стетсона Паркера? Як ви проходите тестування? І тато сказав, що ми зможемо побачити запуск ракети, поки ми тут.

— Я не впевнена, на яке питання відповісти спершу.

Тітка Естер тримала руку біля вуха.

— Що він сказав?

— Він запитав, як пройшли тестування.

Вона нахмурилася, нахиливши голову в бік, як птах.

— Ну, ось, я думала, що він це сказав. Але я мушу визнати, що мені не зовсім зрозуміло, що таке космонавт. Я постійно чую це в новинах, але це просто звучить як якась історія.

— Гм… космонавт — це той, хто вирушає у космос.

— Ну, це найрозумніше, що я коли-небудь чула. Чому хтось хотів би це робити?

Я провела день, намагаючись пояснити це низці людей, які, здавалося, вирішили задати багато тих же питань, що і Клемонс та його банда. Захищатися від тітки, яку я щойно побачила, виходило за рамки своїх можливостей.

— Скажімо, я ніби подаю заяву на нову роботу.

Вона похитала головою і сказала щось на ідиш, але занадто швидко, щоб я зрозуміла. Я ніколи не говорила на ідиш, оскільки мої батьки цього теж не робили. Хоча я любила слухати тітку Естер та бабусю, а також інших тіток у нашій сім'ї. Я поклала руку на її тонку пергаментну руку.