— Ми мусимо самі його вбити, бо він сіє непослух.

Усі інші вражено завмерли, але зухвальства з них це не збило. Вони знали, що чули.

— Він закликає племена до бунту проти вас, — додав Каделам.

Алія знала, як упоратися з ним. Тихим і діловим тоном сказала:

— Розумію. Що ж, якщо ти мусиш пожертвувати собою, затримуючи його відкрито, щоб усі побачили, хто ти й що робиш, то так і чини.

— Пожертвувати собою… — Він замовк, зиркнув на своїх товаришів. Каза, як командир цієї групи, мав право говорити від імені їх усіх, але по ньому було видно, що волів би промовчати. Решта стражників ніяково заворушилися. У запалі погоні вони виступили проти Алії. Зараз можна було лише здогадуватися, якими будуть наслідки такій непокорі Лону Небес. З виразною незручністю стражники дещо відступили від Кази.

— Заради блага Церкви наша офіційна реакція повинна бути серйозною, — сказала Алія. — Ти це розумієш, чи не так?

— Але він…

— Я сама його чула, — промовила вона. — Та це особливий випадок.

— Він не може бути Муад’Дібом, міледі!

«Як же мало ти знаєш!» — подумала вона й сказала:

— Ми не можемо ризикувати, затримуючи його відкрито, шкодячи йому у всіх на виду. Звісно, якщо виникне чергова нагода.

— Тепер його постійно оточує натовп!

— Боюся, що ви мусите виявити терплячість. Звичайно, якщо ви вперто сперечатиметеся зі мною…

Кінець її фрази завис у повітрі невимовленим, але добре зрозумілим. Каделам був амбітним, його вабила майбутня блискуча кар’єра.

— Ми не збиралися сперечатися, міледі, — опанував cебе чоловік. — Ми діяли зопалу; зараз я це розумію. Вибачте нам, але він…

— Нічого не сталося, нíчого вибачати, — відповіла вона загальноприйнятою фрименською формулою. Це був один із багатьох звичаїв, завдяки яким плем’я зберігало мир у своїх рядах, а цей Каделам усе ще зоставався настільки старим фрименом, щоб його пам’ятати. Його родина мала давню традицію правління. Провина була бичем наїба, але використовувати його слід ощадно. Фримен найкраще служить, якщо він вільний від почуття провини чи образи.

Він показав, що зрозумів її вирок, схиливши голову й сказавши:

— Для блага племені; я розумію.

— Йдіть освіжитися, — наказала вона. — Процесія розпочнеться за кілька хвилин.