Лето сперся на ліктях і послав свої думки вивчати фрименські вірування. Ці старі фримени вірували в Закон і любили слухати його уроки, викладені за аналогією. Світло місяця?

— Я віддам перевагу… світлу Лісану Л’хакк, — сказав Лето, придивляючись до найнезначніших реакцій Намрі. Чоловік здавався розчарованим, але прибрав руку з ножа. — Це світло правди, світло досконалої людини, в якому ясно видніється вплив аль- Мутакаліма, — продовжував Лето. — Якому іншому світлу віддала б перевагу людина?

— Кажеш, як той, що декламує, а не той, що вірує, — промовив Намрі.

«Я й декламую», — подумав Лето. Але він починав відчувати перебіг думок Намрі, те, як його слова проходять крізь фільтр раннього вишколу в древній грі у загадки. Фримени вивчали тисячі таких загадок, а Лето достатньо було лише зосередитися на цьому звичаї, щоб знайти приклади, які переповнювали його мозок. «Виклик: Мовчання? Відповідь: Друг переслідуваного».

Намрі кивнув головою, наче поділяючи цю думку, і сказав:

— Існує печера, що є для фрименів печерою життя. Це справжня печера, яку ховає пустеля. Шай-Хулуд, праотець усіх фрименів, запечатав цю печеру. Мій дядько Зіамад розповів мені про неї, а він ніколи мені не брехав. Існує така печера.

Коли Намрі замовк, Лето відчув напружену тишу. Печера життя?

— Мій дядько Стілґар теж розповідав мені про цю печеру, — сказав Лето. — Її було запечатано, щоб там не могли сховатися боягузи.

У затінених очах Намрі сяйнув відблиск світлокулі. Він спитав:

— Чи ви, Атріди, відкрили б цю печеру? Ви намагаєтеся контролювати життя через своїх міністрів: Центральне Міністерство Інформації, Ауквафу й Хаджу. Мауляна цієї служби зветься Каузаром. Пройшов довгу дорогу від своїх сімейних початків на соляних шахтах у Ніазі. Скажи мені, Атріде, що не так із вашими міністрами?

Лето сів, збагнувши, що тепер він повністю втягнений у гру в загадки з Намрі та що ставкою є смерть. Цей чоловік мав усі ознаки того, що вдасться до крис-ножа за першої ж неправильної відповіді.

Намрі, помітивши, що Лето це розуміє, сказав:

— Вір мені, Атріде. Я розбивач мертвих. Я Залізний Молот.

Лето зрозумів, що Намрі вважає себе Мірзабахом, Залізним Молотом, яким били мертвих, що не зуміли правильно відповісти на питання, необхідні, аби ввійти до раю.

«Що не так із центральним міністерством, яке створила Алія та її духівництво?»

Лето подумав, навіщо він прибув до пустелі, і до нього повернулася слабка надія, що Золотий Шлях може ще з’явитися у його всесвіті. Те, на що натякав Намрі своїм питанням, було не що інше, як мотив, що й повів до пустелі сина Муад’Діба.