— Я знаю!

Якусь мить вона пильно на нього дивилася. Яким зосередженим він здавався! З раптовим щемом серця вона згадала втраченого сина. Дозволила собі зітхнути й сказала:

— Коли повернуся, дам тобі урок із розслаблення м’язів. На це потрібен час. Ти здивуєшся тому, що зумієш зробити зі своїм тілом і чуттями.

Вийшла.

Всюдисущі вартові зайняли позицію за три кроки від неї, коли вона минала передпокій. На їхніх обличчях читалися захоплення і страх. То були сардаукари, тричі попереджені про її бойову доблесть, виховані на розповідях про поразку, завдану їм фрименами на Арракісі. Ця відьма була Превелебною Матір’ю фрименів, бене-ґессериткою і Атрідкою.

Озираючись, Джессіка бачила їхні суворі обличчя як верстові стовпи її задумів. Діставшись сходів, вона обернулася, збігла вниз, а тоді коротким переходом вийшла до саду під її вікнами.

«Тепер аби лише Дункан і Ґурні зуміли виконати свою частину», — подумала вона, відчуваючи жорству стежки під ногами, і побачила золоте світло, що просочувалося крізь зелень.

Ви вивчаєте інтегровані методи комунікації, виконуючи наступний крок своєї ментальної освіти. Це функція гештальту, що вкладає шляхи даних у вашу свідомість, розв’язуючи при цьому проблему складності та масованого вводу з ментатської індексованої картотеки, технологію створення якої ви вже опанували. Вашою початковою проблемою будуть перепади напруги, що походять із дивергентного нагромадження деталей і даних стосовно спеціалізованих тем. Будьте обережні. Без покриття, яким є ментатська інтеграція, вас може поглинути Проблема Вавилона. Такий ярлик дають усюдисущій проблемі складання помилкових комбінацій з істинної інформації.

Звук тертя тканини об тканину пробудив у Лето іскри свідомості. Сам здивувався, що настільки точно налаштував свою чутливість — автоматично розпізнав тканини на підставі цього звуку. Це фрименський одяг тернувся об груботкану дверну завісу. Лето повернувся в бік звуку. Він долинав з коридору, куди вийшов Намрі кількома хвилинами раніше. Обернувшись, Лето побачив, що це входить його полонитель. Той самий чоловік, що піймав його: та сама темна смужка шкіри над маскою дистикоста, ті самі гострі очі. Чоловік підніс руку до маски, витяг із ніздрів носотрубку, опустив маску й одним рухом відкинув каптур. Лето пізнав його ще раніше, ніж зосередився на шрамі від чорнильної лози, що оббігав щелепу чоловіка. Пізнавання було повним, а пізніші дрібні деталі його лише підтвердили. Жодної помилки: це жива груда гуманізму, це воїн-трубадур Ґурні Галлек!

Лето затиснув кулаки, подоланий миттєвим шоком розпізнавання. Не було в Атрідів вірнішого прибічника. Не було нікого кращого в бою зі щитами. Він був повірником і вчителем Пола.