— Дуже далеко, — погодився Трейвіс. — За сотні кілометрів. А він може відчути і знайти тебе на такій відстані?

«НАВІТЬ ДАЛІ».

— Він зараз шукає тебе?

«НАБЛИЖАЄТЬСЯ».

Трейвіс іще гостріше відчув холодок усередині.

— Коли він зможе знайти тебе?

«НЕ ЗНАЮ».

Пес був пригнічений і знову почав тремтіти.

— Скоро? Він скоро прийде сюди?

«МОЖЛИВО НЕ СКОРО».

Побачивши, як поблідла Нора, Трейвіс поклав їй руку на коліно і промовив:

— Ми не будемо втікати від нього все життя, чорт забирай! Знайдемо місце, де можна укріпитися, і чекатимемо. Нам потрібна така місцина, де ми зможемо підготуватися до оборони, щоб ніхто нам не заважав розправитися з Аутсайдером, коли він прийде.

Ейнштейн вказав на літери, і Трейвіс виклав: «Я ПОВИНЕН ПІТИ».

— Тобто? — запитав чоловік, поклавши фішки на місце.

«Я НЕБЕЗПЕЧНИЙ ДЛЯ ВАС».

Нора обійняла ретривера.

— Викинь це з голови. Ти — член нашої сім’ї, чорт забирай. Ми всі сім’я і спільно у це вписалися, тому й виплутуватися будемо разом, бо так роблять усі сім’ї. — Нора взяла ретривера за голову і зазирнула йому в очі. — Якби я прокинулася вранці й побачила, що ти пішов від нас, це б розбило мені серце. — В її очах забриніли сльози, а голос затремтів. — Розумієш, волохата мордо? Ти розіб’єш мені серце, якщо підеш від мене.

Пес відійшов і почав обирати фішки:

«Я Б ПОМЕР».

— Ти б помер, якби пішов від нас? — запитав Трейвіс.