— А ще?

Часто зупиняючись, щоби перебрати всі варіанти написання імен, Ейнштейн урешті склав «лоутон гейнс», «ал гадстун» і ще кілька імен.

Записавши їх у блокнот, Трейвіс запитав:

— Тебе хтось розшукує?

«так» і «джонсон».

— Джонсон? — запитала Нора. — Це один з учених?

«ні». Ретривер на хвильку замислився, уважно подивився на стосики фішок і нарешті склав слово «безпека».

— Це начальник служби безпеки у Банодайні? — запитав Трейвіс.

«ні», «вище».

— Напевно, якийсь федерал, — промовив Трейвіс до Нори, коли вона знову розклала фішки стосиками.

— Ти знаєш, як звати цього Джонсона? — запитала Нора Ейнштейна.

Пес дивився на літери і скавчав. Трейвіс уже хотів сказати, що це не так важливо, але Ейнштейн спробував: «лемуул».

— Нема такого імені, — промовила Нора, збираючи літери.

Ейнштейн повторив спробу: «лемюол» і «лімал».

— Таких теж нема, — сказав Трейвіс.

Пес спробував третій варіант: «лемб ю вілл».

До Трейвіса дійшло, що пес намагався транскрибувати ім’я, і власноруч розклав шість фішок: «лемюел».

— Лемюел Джонсон, — сказала Нора.

Ейнштейн нахилився вперед і тицьнувся в її шию. Він так зрадів, що зміг повідомити їм ім’я, що млинком пішов по ліжку, аж пружини заскрипіли.

Потім ретривер трохи вгамувався і, повернувшись до фішок, склав: «темний лемюел».