Вдома Нора опустила Ейнштейна на підлогу і розкутала його. Він подибав кухнею, все обнюхуючи. У вітальні він оглянув камін і свій пристрій для перегортання сторінок.

Відтак він повернувся в комірчину, натиснув педаль, щоб увімкнути світло, а тоді виклав слово «ВДОМА».

Нахилившись до пса, Трейвіс промовив:

— Добре знову повернутися додому, еге ж?

Ейнштейн тицьнувся носом у горло Трейвіса й лизнув шию. Його золотиста шерсть розпушилася і добре пахла, бо Джим Кін покупав пса просто у своєму кабінеті, дотримуючись усіх необхідних умов. Але хоч пес виглядав пухнастим і свіжим, все ж він ще не став колишнім собою: він здавався виснаженим і схудлим, тому що буквально за тиждень втратив кілька кілограмів.

Ейнштейн дістав ще більше літер і знову виклав те саме слово, наче підкреслюючи його чар: «ВДОМА».

Стоячи у дверях комірчини, Нора промовила:

— Дім — це там, де ми залишаємо наші серця. І наш будинок — саме таке місце. Гей, а як щодо раннього обіду у вітальні? Можемо подивитись і «Різдвяну історію Міккі».

Ейнштейн несамовито заметляв хвостом.

Трейвіс запитав:

— Упораєшся зі своєю улюбленою стравою — кількома віденськими сосисками на обід?

Ейнштейн облизався і дістав ще більше літер, щоб висловити свій ентузіазм щодо пропозиції Трейвіса:

«ДІМ — ЦЕ ТАМ, ДЕ ВІДЕНСЬКІ СОСИСКИ».

* * *

Коли Трейвіс прокинувся серед ночі, Ейнштейн стояв біля вікна у спальні, поставивши передні лапи на підвіконня. Він ледь розгледів його у тьмяному світлі нічника в сусідній ванній. Вікно було зачинене зсередини, тому пес не бачив, що діється на подвір’ї. Але, можливо, щоб «побачити» Аутсайдера, пес найменше покладався на свій зір.

— Там щось є, хлопче? — запитав Трейвіс тихо, щоб не розбудити Нору.

Ейнштейн зістрибнув, підійшов до Трейвіса і поклав голову на матрац.

Погладивши собаку, Трейвіс прошепотів:

— Він наближається?

Ейнштейн лише таємниче заскавчав, а тоді влігся на підлогу біля ліжка і знову заснув.