Розділ 10

Розділ 10

1

У вівторок, 7 грудня, Трейвіс і Нора забирали Ейнштейна додому, а Джим Кін ніяк не хотів їх відпускати. Він провів їх до пікапа і стояв біля вікна з боку водія, повторюючи, що лікування слід продовжувати ще два тижні, нагадуючи, що раз на тиждень впродовж наступного місяця він мусить оглядати Ейнштейна. Також він запрошував подружжя відвідувати його не лише для лікування пса, а й щоб випити, пообідати разом і поговорити.

Трейвіс розумів, що ветеринар мав на увазі: він хоче стати частиною життя Ейнштейна, щоб відчути його чари.

— Джиме, повірте мені, ми повернемося. Приходьте до нас перед Різдвом, проведіть з нами день.

— Гарна ідея.

— Домовились, — щиро відповів Трейвіс.

Дорогою додому Нора тримала Ейнштейна на колінах, знову закутавши його у ковдру. До нього ще не повернувся апетит, і він досі був ослаблений. Його імунна система перенесла серйозне навантаження, тому він ще кілька днів буде вразливий до різних хвороб. Джим Кін наказав поменше випускати Ейнштейна з дому і доглядати, поки до нього не повернеться його колишня енергійність. А це станеться, на його думку, не раніше Нового року.

Над ними нависало затягнуте рваними хмарами небо. Тихий океан був таким бурхливим і сірим, що скидався на мільярди уламків і шматків сланцю, які постійно ворушилися через підземні сейсмічні збурення.

Сіра погода не змогла зіпсувати їхнього гарного настрою. Нора аж світилися від щастя, а Трейвіс знай собі насвистував. Ейнштейн із цікавістю дивився на пейзажі, вочевидь, насолоджуючись навіть похмурою красою цього бляклого зимового дня. Можливо, він ніколи більше не сподівався побачити світ за межами будинку Джима Кіна, тому навіть океан кольору каміння і тривожне небо здавалися йому чудовим краєвидом.

Коли вони приїхали додому, Трейвіс залишив Нору в пікапі разом із ретривером, а сам зайшов у будинок, прихопивши «вальтер» 38-го калібру, який вони возили з собою у машині. На кухні горіло світло з моменту їх поспішного від’їзду. Трейвіс одразу ж дістав зі схованки у шафі автоматичний пістолет-кулемет «узі» і відклав легший пістолет. Він обережно пройшовся кімнатами, зазираючи за кожен великий предмет меблів і в кожну шафу.

Слідів злому не було, та він і не очікував їх побачити. У сільській місцевості відносно низька злочинність, тож можна залишити двері відчиненими на кілька днів і бути впевненим, що жоден крадій не залізе в дім і не винесе все, навіть шпалери.

Трейвіса хвилювали не злодії, а Аутсайдер. Втім, у будинку було порожньо.

Перед тим як заїхати у сарай, Трейвіс перевірив і його, але там теж нікого не було.