Пука лежав біля хазяїна, спантеличено спостерігаючи за ним своїми темними очима.

Нора повела Ейнштейна до фішок. Взявши його за голову і подивившись у вічі, вона запитала:

— Що ж, волохата мордо, давай доведемо лікарю Джиму, що ти не жалюгідна лабораторна тварина, над якою експериментували, щоб знайти ліки від раку. Покажи йому, хто ти є, і покажи йому, чому ті погані люди насправді розшукують тебе.

Нора намагалася переконати себе, що в темних очах Ейнштейна вона бачить колишній розум.

Не приховуючи хвилювання і страху, Трейвіс промовив:

— Хто перший питатиме?

— Я, — негайно відповіла Нора й одразу ж звернулася до Ейнштейна: — Як там пістолет?

Вони розповідали Джиму Кіну про повідомлення, яке залишив Ейнштейн того ранку, коли сильно захворів, — «ПІСТОЛЕТ ЗЛАМАВСЯ», — тому ветеринар знав, про що вони говорять.

Ейнштейн кліпнув на Нору, потім подивився на літери, знову кліпнув. У неї занило в шлунку, але Ейнштейн раптово почав обирати фішки і носом викладати речення:

«ПІСТОЛЕТ ТРЕБА ЛИШЕ ЗАРЯДИТИ».

Трейвіс здригнувся, наче страх, що засів у ньому, був потужним електричним зарядом, який водномить вивільнився з нього.

— Слава тобі, Господи, — промовив він і радісно засміявся.

— Що за чортівня! — протягнув Джим Кін.

Пука високо підняв голову і настовбурчив вуха. Він відчував важливість моменту, але не міг зрозуміти, що трапилось.

У Нори відлягло від серця, і тепер її переповнювали захват і любов. Вона розклала літери по окремих стосиках і сказала:

— Ейнштейне, хто твій хазяїн? Назви його ім’я.

Ретривер подивився на Нору, на Трейвіса, а потім подумав і виклав:

«НЕ ХАЗЯЇН. ДРУЗІ».

Трейвіс засміявся.

— Господи, а мені подобається! Ніхто не може бути його хазяїном, але бути другом Ейнштейна — до біса велика честь.