Ввійшовши в дім, Ейнштейн одразу ж пішов у комірчину.

«РОЗПЛИВЧАСТО».

Трейвіс витріщився на слово.

— Розпливчасто?

Ейнштейн дістав більше букв і виклав: «РОЗПЛИВЧАСТО. НЕЗРОЗУМІЛО».

— Ти про свою здатність відчувати Аутсайдера?

Ейнштейн швидко помахав хвостом: «Так».

— Ти більше його не відчуваєш?

«Ні».

— Гадаєш… він помер?

«НЕ ЗНАЮ».

— Чи твоя інтуїція не працює, коли ти хворий або ослаблений, як оце зараз?

«МОЖЛИВО».

Зібравши фішки і поскладавши їх у трубки, Трейвіс на мить замислився. Його почали мучити погані й тривожні думки. Навколо дому були інфрачервоні давачі, але значною мірою вони сподівалися, що Ейнштейн попередить першим. Як колишній солдат загону «Дельта», Трейвіс міг покластися на вжиті ним заходи безпеки та власні сили. Але тепер його мучило відчуття, що він щось проґавив у системі захисту, і, якщо трапиться непередбачене, знадобляться всі здібності Ейнштейна і його сили, щоб допомогти йому відбити несподівану атаку.

— Тобі слід якнайшвидше одужати, — звернувся Трейвіс до Ейнштейна. — Тобі треба їсти, навіть якщо нема апетиту, спати якнайбільше, відновлювати сили і не стояти півночі біля вікна.

«КУРЯЧИЙ БУЛЬЙОН».

Трейвіс розсміявся і промовив:

— Це також можна спробувати.

«ЙОРЖ УБИВАЄ МІКРОБИ».

— Звідки ти взяв?