Поведінка пса незабаром стривожила Трейвіса, і він запитав, що трапилося.

Ейнштейн у комірчині виклав свою відповідь:

«Я ПОЧУВАЮСЯ ЯКОСЬ ДИВНО».

— Ти, бува, не захворів? — запитав Трейвіс. Він переживав, що у собаки може статися рецидив. Ретривер швидко одужував, але ще не повністю оклигав, і його імунна система ще не була готова для нових серйозних випробувань.

«Я НЕ ХВОРИЙ».

— Тоді що? Ти відчуваєш… Аутсайдера?

«НІ. ТАКОГО ЩЕ НЕ БУЛО».

— Але ж ти щось відчуваєш?

«ПОГАНИЙ ДЕНЬ».

— Може, це через дощ?

«МОЖЛИВО».

Трейвіс заспокоївся й повернувся до випічки, але все ще трохи нервуючись.

* * *

Шосе було сірим від дощу.

Нора їхала на південь уздовж берега. Туман густішав, тому їй довелося зменшити швидкість до шістдесяти п’яти кілометрів на годину, а в деяких місцях вона взагалі не перевищувала п’ятдесяти.

Можливо, зважаючи на туман, пригальмувати сильніше, а потім спробувати відчинити двері й вистрибнути? Та ні. Щоб не постраждати і захистити свою ненароджену дитину, доведеться зменшити швидкість до восьми кілометрів на годину, а туман був не настільки густим, щоб виправдати таку низьку швидкість. Окрім того, під час розмови Вінс не прибирав револьвер, тому варто було лише повернутися до дверей, як він вистрелить у спину.

Світло фар пікапа та поодиноких зустрічних автомобілів розсіювалося у клубах наче живого туману, утворюючи яскраві ореоли та іскристі райдуги, які водномить зникали.

Може, спробувати звернути з дороги там, де насип м’якший, тому можна вистрибнути без шкоди для здоров’я? Але Нора злякалася, що переплутає місця і заїде в урвище, де зі страшенною швидкістю полетить у шістдесятиметрову прірву і врешті розіб’ється об скелястий берег. Навіть якщо вона з’їде у потрібному місці, в результаті такої зваженої і не надто небезпечної аварії може знепритомніти або спровокувати викидень; Нора хотіла, наскільки це було можливо, вибратися з цієї халепи разом із дитиною у повній цілості.

Заговоривши до Нори, Вінс уже не міг зупинитися. Він багато років оберігав свою велику таємницю, приховував свої мрії про владу та безсмертя від усього світу, але навіть після поразки з Денні Словічем не втратив бажання розповісти всім про свою майбутню велич. Здавалося, що Вінс записав у своїй голові все, що хотів розповісти, на кілометрову плівку і тепер прокручував її у прискореному темпі, вивергаючи власне божевілля на Нору, яку вже нудило від страху.

Вінс розповів, як дізнався про Ейнштейна, вбивши вчених, котрі займалися різними дослідженнями в рамках проекту «Франциск» у Банодайні. Він знав і про Аутсайдера, але не боявся потвори, бо, за його словами, стояв на краю безсмертя і викрадення пса було останнім кроком для справдження своєї Долі. А після цього, твердив Вінс, його вже ніщо не зупинить, навіть Аутсайдер.