— Ви про що? — запитала Нора.

Чоловік ще сильніше, аж до болю тикнув Нору в бік дулом револьвера. Вона одразу ж стривожилася за свою дитину.

— Добре, вочевидь, якщо ви знаєте про собаку, то немає сенсу ходити коло та навколо.

— Згоден.

Чоловік говорив так тихо, що вона ледь чула його крізь стукіт дощових крапель об дах пікапа і лобове скло.

Він зняв з Нори капюшон, розстебнув блискавку і провів руками по її грудях і животу. На мить вона злякалася, бо подумала, що він хоче її зґвалтувати.

Натомість він сказав:

— Цей Вайнгольд — акушер-гінеколог. Що з тобою? В тебе якась клята венерична хвороба чи ти вагітна?

Чоловік ледь не сплюнув при словах «венерична хвороба», наче його нудило від самих цих слів.

— Ви не урядовий агент, — механічно промовила Нора.

— Я запитав, суко, — майже прошепотів чоловік. Він підсунувся до неї ближче і знову почав штрикати револьвером. У салоні було волого. Шум дощу і парке повітря створювали майже нестерпну клаустрофобічну атмосферу. — То що з тобою? Герпес, сифіліс, гонорея чи якась інша зараза? Чи ти вагітна?

Гадаючи, що вагітність захистить її від насилля, на яке чоловік був здатний, Нора сказала:

— Я готуюсь стати матір’ю. Я на третьому місяці.

В очах у чоловіка щось ворухнулося, неначе у дитячому калейдоскопі змінився орнамент, складений зі шматочків зеленого скла різних відтінків.

Нора одразу ж подумала, що зізнатися йому у своїй вагітності було найгіршою ідеєю, але не знала чому.

Вона згадала про «вальтер» 38-го калібру, що лежав у бардачку. Звісно, вона не могла відкрити бардачок, схопити пістолет і застрелити негідника, поки той не встиг натиснути на гашетку. Але їй слід постійно чекати щасливої нагоди, якоїсь необачності з його боку, коли їй випаде шанс ухопити зброю.

Раптом Нора відчула, що він лізе на неї, і знову подумала, що він хоче її зґвалтувати серед білого дня, хай і під покровом дощу. За мить вона зрозуміла, що він просто міняється з нею місцями, змушуючи її сісти за кермо, а сам перебирається на пасажирське сидіння, тримаючи її на мушці.

— Поїхали, — наказав чоловік.

— Куди?

— До тебе додому.