Готель містився в занедбаному палаці колоніальних часів: колишні салони та викладені мармуром приміщення були тепер поділені картонними перебірками на комірчини, з крихітними дірками в стінах, які здавали внайми і тим, хто збирався зайнятися ділом, і тим, хто приходив лише підглядати. Тут розповідали про цікавих, яким виштрикували очі дротиком для плетіння, про одного такого, що крізь дірочку для підглядання побачив власну дружину, про вельможних кабальєро, які приходили перевдягнені в зеленярок, щоб погамувати свою хіть з тим або тим випадковим боцманом, і про безліч інших прикрощів, що спіткали підглядальників або тих, за ким підглядали, отож сама думка увійти до такої комірчини страхала Флорентіно Арісу. Так і не зміг Лотаріо Тугут переконати його, що підглядати і дозволяти підглядати за собою — це найвишуканіша втіха європейських принців.

Хоч, дивлячись на його здоровенне тіло, в це важко було повірити, Лотаріо Тугут мав живчик херувима, схожий на пуп’янок троянди, але та вада була для нього, либонь, щасливою, бо найзатяганіші «пташки» мало не билися за нагоду переспати з ним, а верещали в постелі так, аж підвалини старого палацу ходили ходором, а його привиди тремтіли з жаху. Казали, ніби він користується мастю з гадючої отрути, яка вогнем палить жіночу промежину, але він присягався, що не вдається до інших засобів, крім дарованих йому Господом Богом. Казав зі сміхом: «Весь мій секрет — у коханні». Минуло багато років, перш ніж Флорентіно Аріса збагнув, що, мабуть, Лотаріо Тугут мав підстави так казати. А остаточно він повірив у таку можливість десь уже наприкінці свого сентиментального виховання, коли познайомився з чоловіком, що влаштував собі царське життя, визискуючи трьох жінок водночас. Усі троє звітували йому вдосвіта, принижено стоячи перед ним навколішки і благаючи простити за вбогий нічний заробіток, і єдина подяка, якої вони прагнули, це щоб він узяв до себе в ліжко ту з них, котра принесла йому найбільше грошей. Флорентіно Аріса тоді подумав, що тільки страх міг довести людину до такого приниження. Проте одна з трьох дівчат відкрила йому протилежну істину.

— Так поводитись можна тільки з кохання, — сказала вона.

Та не лише за свої високі переваги жіночого втішальника, а й за люб’язну та привітну вдачу Лотаріо Тугут став одним з найшанованіших гостей готелю. Флорентіно Аріса, будучи хлопцем сором’язливим і тихим, теж здобув прихильність господаря і в найтяжчі часи своїх любовних поневірянь приохотився замикатись у одній із задушливих комірчин, читаючи вірші та сльозливі романи з продовженням, і його мрії летіли далеко від гнізд, наліплених темними ластівками на балконах, від цмокання поцілунків та лопотіння крил у гнітючій тиші пообідньої сієсти. Надвечір, коли спадала спека, було неможливо не слухати розмови чоловіків, які після тривалого трудового дня приходили полегшитися поквапним коханням. Тут Флорентіно Аріса довідався про багато негідних учинків і навіть про кілька державних таємниць, що їх високопоставлені клієнти, серед яких траплялися й представники місцевої влади, довіряли своїм скороминущим коханкам, не турбуючись про те, що в сусідніх комірчинах їх можуть почути. Саме там уперше довідався він, що за чотири морські ліги на північ від островів Сотаванто лежить на морському дні потоплений ще у XVII столітті іспанський галеон, навантажений більш ніж п’ятистами мільярдами песо в чистому золоті та в дорогоцінних каменях. Ця розповідь вразила його, але він вернувся до неї по думки лише через кілька місяців, коли любовний безум навіяв йому бажання підняти з морського дна затонуле багатство, щоб Ферміна Даса могла купатися в золоті.