Светлый фон

Саймон виглядав задоволено:

– А Ізабель навіть не всміхнулася.

Клері могла б багато чого сказати, але вирішила промовчати про це.

– У неї дещо інше почуття гумору.

Саймон скоса глянув на Клері з-під напівопущених вій:

– Цікаво, вона спить з Джейсом?

Клері здивовано закашлялась і витріщилася на Саймона:

– Ні. Вони ж майже родичі. Не думаю… – додала вона.

Саймон знизав плечима:

– Та мені байдуже.

– Байдуже?!

– Так, байдуже! – Саймон трохи відсунувся. – Спочатку я подумав, що Ізабель… ну, прикольна, чи що. Цікава. Інша. А на вечірці зрозумів, що вона просто несповна розуму.

Клері недовірливо примружилася:

– То вона попросила тебе випити синій коктейль?

Він похитав головою.

– Ні, я сам… Коли я побачив, що ти йдеш із Джейсом і Алеком… як би це пояснити… Ти змінилася, ти стала іншою. І у твоєму новому світі для мене місця немає. Я хотів зробити що-небудь таке, щоб теж стати частиною цього. Поруч проходив маленький зелений хлопець з напоями на таці…

– Ти дурень! – застогнала Клері.

– Я ніколи не стверджував, що це не так.

– Гаразд, вибач. Ну і як? Було жахливо?

– Бути пацюком? Ні. Спершу я не розібрався: дивлюся – навколо самі ноги. Ну, думаю, певно випив зменшувальне зілля. Але чомусь постійно тягнуло пожувати обгортки від жуйок.